Birmingham Sunday - Joan Baez

Come round by my side and I’ll sing you a song.

I’ll sing it so softly, it’ll do no one wrong.

On Birmingham Sunday the blood ran like wine,

And the choirs kept singing of Freedom.

That cold autumn morning no eyes saw the sun,

And Addie Mae Collins, her number was one.

At an old Baptist church there was no need to run.

And the choirs kept singing of Freedom,

The clouds they were grey and the autumn winds blew,

And Denise McNair brought the number to two.

The falcon of death was a creature they knew,

And the choirs kept singing of Freedom,

The church it was crowded, but no one could see

That Cynthia Wesley’s dark number was three.

Her prayers and her feelings would shame you and me.

And the choirs kept singing of Freedom.

Young Carol Robertson entered the door

And the number her killers had given was four.

She asked for a blessing but asked for no more,

And the choirs kept singing of Freedom.

On Birmingham Sunday a noise shook the ground.

And people all over the earth turned around.

For no one recalled a more cowardly sound.

And the choirs kept singing of Freedom.

The men in the forest they once asked of me,

How many black berries grew in the Blue Sea.

And I asked them right back with a tear in my eye.

How many dark ships in the forest?

The Sunday has come and the Sunday has gone.

And I can’t do much more than to sing you a song.

I’ll sing it so softly, it’ll do no one wrong.

And the choirs keep singing of Freedom.

Підійди до мене, і я заспіваю тобі пісню.

Я заспіваю це так тихенько, що це не зробить нікого поганого.

У Бірмінгемську неділю кров текла, як вино,

А хори продовжували співати Свободу.

Того холодного осіннього ранку жодні очі не бачили сонця,

І Едді Мей Коллінз, її номер був один.

У старій баптистській церкві не потрібно бігати.

А хори продовжували співати Свободу,

Хмари вони були сірі і подули осінні вітри,

А Деніз Макнейр довела число до двох.

Сокіл смерті був відомим їм створінням,

А хори продовжували співати Свободу,

Церква була переповнена, але ніхто не міг бачити

Це темне число Синтії Веслі було три.

Її молитви та її почуття засоромили б вас і мене.

А хори продовжували співати Свободу.

Молода Керол Робертсон увійшла до дверей

А число, яке дали її вбивці, було чотири.

Вона просила благословення, але більше не просила,

А хори продовжували співати Свободу.

У неділю в Бірмінгемі землю потрясло від шуму.

І люди по всій землі обернулися.

Бо ніхто не пам’ятав більш боягузливого звуку.

А хори продовжували співати Свободу.

Чоловіки в лісі, яких вони колись просили в мене,

Скільки чорних ягід росло в синьому морі.

І я запитав їх у відповідь із сльозою на очах.

Скільки темних кораблів у лісі?

Неділя настала і неділя пройшла.

І я не можу зробити багато іншого, як заспівати вам пісню.

Я заспіваю це так тихенько, що це не зробить нікого поганого.

А хори продовжують співати Свободу.