The Shifting, Whispering Sands - Jim Reeves

I discovered the valley of the shifting whispering sands

While prospecting for gold in one of our western states.

I saw the silent windmills, the crumbling water tanks

The bones of cattle and burrows, picked clean by buzzards

Bleached by the desert sun.

I stumbled over a crumbling buckboard nearly covered by the sands

And stopping to rest I heard a tinkling whispering sound

And suddenly realised that even though

The wind was quiet the sand did not lie still.

I seemed to be surrounded by a mystery so heavy

And oppressive I could scarcely breath

For days and weeks I wandered aimlessly in this valley

Seeking answers to the many questions

That raced through my fevered mind.

Where was everyone why the white bones, the dry wells

The barren valley where people must have lived and died

Finally I could go no farther my food and water gone

I sat down and buried my face in my hands and resting thus

I learnt the secret of the shifting whispering sands.

How I escaped from the valley I do not know

But now to pay my final debt for being spared

I must tell you what I learned out there on the desert

So many years ago.

(When the day is oddly quiet

And the breeze seems not to blow

One would think the sand was resting

But you’ll find this is not so.

It is whisp’ring softly whisp’ring

As it slowly moves along

And for those who stop and listen

It will sing this mournful song.

Of sidewinders and the horntoads

Of the Thorny Chaparral

In the sunny days and moonlight nights

The coyote’s lonely yell.

How the stars seem you could touch them

As you lay and gaze on high

At the Heavens where we’re hoping

We’ll be going when we die.).

Я відкрив долину змінних шепочучих пісків

Під час розвідки золота в одному з західних штатів.

Я бачив тихі вітряки, резервуари з водою, що руйнуються

Кістки великої рогатої худоби та нори, очищені канюками

Вибілений сонцем пустелі.

Я наткнувся на розсипану дошку, майже засипану пісками

І, зупинившись відпочити, почула дзвонить шепіт

І раптом зрозумів, що хоча

Вітер був тихий, пісок не лежав на місці.

Здавалося, мене оточує така важка таємниця

І гнітюче, я ледве дихав

Протягом днів і тижнів я безцільно блукав цією долиною

Шукайте відповіді на багато запитань

Це пронеслося в моїй гарячковій свідомості.

Де всі були, чому білі кістки, сухі криниці

Безплідна долина, де напевно жили і вмирали люди

Нарешті я не зміг пройти далі її та води

Я сів, уткнувся обличчям у руки і так відпочив

Я дізналася таємниці змінного шепочучого піску.

Як я втік із долини, я не знаю

Але тепер оплатити мій останній борг за те, що мене пощадили

Я мушу розповісти вам, що я навчився там у пустелі

Так багато років тому.

(Коли день на диво тихий

І вітер, здається, не дме

Можна було б подумати, що пісок відпочиває

Але ви побачите, що це не так.

Це шепіт тихо шепіт

Оскільки воно повільно рухається

І для тих, хто зупиниться і прислухається

Воно заспіває цю скорботну пісню.

Про бокових і рогових жаб

З Торні Чапараль

У сонячні дні та місячні ночі

Самотній крик койота.

Як здаються зірки, до них можна доторкнутися

Коли ви лежите і дивитеся вгору

На небесах, де ми сподіваємося

Ми підемо, коли помремо.).