When The Haar Rolls In - James Yorkston

You asked me to jump the 45 measured feet into the water

But I am no folly built for your lazy pleasure

If only it were so

Your hands were fairly stone cold as you placed them on my neck

We climbed off the train at Birnam

We anchored our city living to our rural past

High above the fields of Killiecrankie we made up rhymes and names for passing

polite strangers

You dared me out of earshot, faces beamed behind backs

MacGregor pulling on his lead to climb more snowed up steps

My winter jacket cast me out as a well dressed loon

Existing on the margins, exciting to be sharing Christmas with you all

I thought I’d see you up the Birks O’Aberfeldy, as if some common thoughts

would bring us together 10 years later

For nothing really just a look just to drink you in

I carry your memory like a big bag full of feathers once stuck in the back of

my throat but now a warming dream

Finally

I’m more concerned about keeping the neighbors cat out of my garden than who

you may or may not be fucking

And who may be dancing a jig in the middle

How stupid I was believing in fate and fairness and all the big questions that

I could not answer so I busied myself with the flippancy of art

(Instrumental Chorus)

The genius is the subtlety of the waves lapping on the shore slowly taking over

the dry shale

With it’s salty tongue like a lounge singer

And uppity nonchalance uncaring for the land it’s reclaiming uncaring for the

crowds it’s drawing

The next day I shall walk in it’s wake

Discovering the bones and the pottery once a native of this shoreline paying a

visit to the coast hoping to be recognized by descendants of descendants and

taken in and loved

Discovering the bones and the pottery once a native of this shoreline paying a

visit to the coast hoping to be recognized by descendants of descendants and

taken in and loved

From Baltimore we sailed hoping to escape my temper

I put you in a song wrapped you up with cotton wool

I cast you as an angel battling my demons

Cold bloodedly you took your opportunity

A North London Hogmanay the year my faith was shattered

A sunken city came alive with fireworks

Eager to please I sang like a stranger and me and my Taig friends we drank you

under the table

And the music you swore by it was nothing it was terrible

Scared by the noise of your shrieking the dog chased ghosts in the kitchen

He tore up newspapers and ate all the jam

And the glassware you collected was smashed and lilting on the floor

(Instrumental Chorus)

When the saddening sweeps through me like a stubborn sea wind

When I’m feeling my worst and the best news in world fails to move me

I cannot bare your touch or to share a word

Or gossip or humor well that’s when I need you most

Just to be here to be quiet and warm and free with the drink

Until I forget such moments exist

When the haar rolls in it’s just a question of waiting it out

And that’s when the music I swear gets me through

I close my eyes and everything is okay

When the haar rolls in it’s just a question of waiting it out

And that’s when the music I swear gets me through

I close my eyes and everything’s is okay

From Baltimore we sailed hoping to escape my temper

I put you in a song wrapped you up with cotton wool

I cast you as an angel battling my demons

North London Hogmanay the year my faith was shattered

Ви попросили мене стрибнути у воду на 45 футів

Але я не не дурість, створена для вашого ледачого задоволення

Якби тільки так було

Ваші руки були досить холодними, коли ви поклали їх мені на шию

Ми зійшли з потяга в Бірнамі

Ми прив’язали життя нашого міста до нашого сільського минулого

Високо над полями Кіллікренкі ми вигадували рими й назви для проходження

чемні незнайомці

Ти вигнав мене за межі чутності, обличчя сяяли за спинами

МакГрегор тягне за собою поводок, щоб піднятися на ще більше засніжених сходин

Мій зимовий піджак видав мене як гарно одягненого негідника

Ми живемо на периферії, приємно розділяти Різдво з усіма вами

Я думав, що побачу вас на Біркс О’Аберфелді, ніби якісь звичайні думки

з’єднає нас через 10 років

Дарма просто погляд, щоб випити

Я ношу твою пам’ять, як великий мішок, повний пір’я, колись застряг у заду

моє горло, але тепер теплий сон

Нарешті

Мене більше турбує те, щоб сусідські коти не потрапляли в мій сад, аніж хто

ти можеш, а може і ні

І хто, можливо, танцює джигу в середині

Яким же дурним я вірив у долю та справедливість і всі важливі питання, які це стосується

Я не міг відповісти, тому займався легковажністю художнього мистецтва

(Інструментальний хор)

Геніальність — це тонкість хвиль, що плескають об берег, повільно захоплюючи

сухий сланець

З його солоним язиком, як у лаунж-співака

І безтурботна безтурботність, байдужість до землі, яку вона повертає, не дбаючи про неї

натовпи це малює

Наступного дня я зайду за цим слідом

Виявивши кістки та кераміку, колись уродженець цієї берегової лінії заплатив

відвідати узбережжя, сподіваючись, що його впізнають нащадки нащадків і

прийнятий і полюблений

Виявивши кістки та кераміку, колись уродженець цієї берегової лінії заплатив

відвідати узбережжя, сподіваючись, що його впізнають нащадки нащадків і

прийнятий і полюблений

З Балтімора ми відпливли, сподіваючись вирватися з мого настрою

Я вставив тебе у пісню, обмотану ватою

Я виставляю вас як ангела, що бореться з моїми демонами

Ви холоднокровно скористалися нагодою

У Північному Лондоні Хогманей року, коли моя віра була розбита

Затонуле місто ожило феєрверками

Прагнучи догодити, я співав, як незнайомець, і я, і мої друзі Taig, ми випили тебе

під столом

І музика, якою ви клялися, не була нічого, вона була страшною

Наляканий шуму вашого крику, собака переслідувала привидів на кухні

Він рвав газети і з’їв усе варення

І зібраний вами скляний посуд був розбитий і розкиданий на підлогу

(Інструментальний хор)

Коли печаль проноситься через мене, як упертий морський вітер

Коли я відчуваю найгірші та найкращі новини в світі, мене не зворушують

Я не можу відкрити твій дотик чи поділитися словом

Або плітки чи гумор, саме тоді ти мені потрібен найбільше

Просто бути тут – бути тихим, теплим і вільним із напоєм

Поки я не забуду, що такі моменти існують

Коли з’являється шум, залишається лише дочекатися його

І саме тоді музика, якою я клянусь, переймає мене

Я заплющу очі і все ок

Коли з’являється шум, залишається лише дочекатися його

І саме тоді музика, якою я клянусь, переймає мене

Я закриваю очі, і все ок

З Балтімора ми відпливли, сподіваючись вирватися з мого настрою

Я вставив тебе у пісню, обмотану ватою

Я виставляю вас як ангела, що бореться з моїми демонами

Північний Лондон Хогманай того року, коли моя віра була розбита