El embrujo de mi tierra - Jairo, Peteco Carabajal

Te voy a contar si quieres

como es la vida en mi pago

la pucha que es un halago

contarte con alegría

perdón por mi fantasía,

pero no hay otro Santiago.

El cielo tiene ventanas

por donde el sol nos despierta,

dejamos la puerta abierta

por la amistad mañanera,

y un ritmo de chacarera

te pone el alma de fiesta.

Se cuelgan de los tunales

vivos rayitos de luna,

como amasando la tuna

pa' convertirla en arrope,

y un viento pasa al galope

cuando la noche madura.

Haz de llevar para siempre

prendida como una estrella,

el embrujo de esta tierra,

como una de sus virtudes.

Serán las noches azules

con patios de chacarera.

Sonrisa de miel que endulza

tu rostro de arena y barro,

es el viejo Misky Mayu,

sonrisa de mis abuelos,

saber y espejo del suelo

de este pago milenario.

La guardia salamanquera

se hace escuchar en la siesta

como si fuera la orquesta

de nuestros antepasados,

que al irse fueron dejando

la afinación de mi tierra.

Я тобі скажу, якщо хочеш

як життя в моїй зарплаті

пуча, що лестощі

розповідати вам з радістю

вибачте за мою фантазію

але іншого Сантьяго немає.

небо має вікна

де нас сонце будить,

ми залишили двері відкритими

за ранкову дружбу,

і ритм чакарера

це робить вашу вечірку душею.

Вони звисають з тунелів

яскраві місячні промені,

як розминання тунця

щоб перетворити це на троп,

і вітер проноситься галопом

коли дозріє ніч

змусити носити назавжди

запалив, як зірка

чари цієї землі,

як одну з його переваг.

будуть сині ночі

з chacarera патіо.

Медова посмішка, що солодить

твоє обличчя з піску та бруду,

це старий Міскі Маю,

усмішка моїх дідусів і бабусь,

знаю і підлогове дзеркало

цього тисячолітнього платежу.

Гекон-охоронець

робить себе чутним під час сієсти

ніби це був оркестр

Наших предків,

що коли вони йшли, вони йшли

налаштування моєї землі.