Le naïf haïtien - Jacques Higelin

Je voudrais me tailler d’un coup d’pinceau de l’autre côté de l’Atlantique

Loin des métros, m’aérer le pif et les hublots dans le tableau du grand naïf

Que Sylvie, la jolie patronne d’un p’tit resto des Buttes Chaumont

A suspendu juste au dessus du piano droit qu’on caresse plus que du bout des

yeux

Vu qu’il a supporté des tonnes de doigts et qui sonne plus faux que le tocsin

De la caserne des sapeurs-pompiers de Saint-Ripolin

Je voudrais me poser sur sa palette, touiller ses tâches, piquer une tête

Dans ses pots d’gouache, plonger mon coeur dans ses tons vifs du primitif

enjoliveur

Planter ma femme sur son eden, offrir des vacances à mes peines

Étendre mes ailes, les yeux au ciel et les pieds nus comme Adam et Eve au début

Dans ce joli coin de paradis perdu d’où vient tout l’Amour ingénu

Qu’on ne peut voir que dans le regard du naïf Haïtien

Qui va m’tirer les oreilles avant que le soleil se soit fait manger

Par l’horizon et que le démon de la liberté m’ait capté dans son champ de vision

Comme un gros caméléon captif et qu'à la fin de sa journée, le grand naïf

Prenant son tableau sous le bras, emmène au coeur de sa maison

Loin des hauteurs des Buttes Chaumont de Paris

L’ami qui vient de se faire la belle sur les ailes de la création du naïf

Haïtien

Я хотів би вирізати себе мазком пензля по той бік Атлантики

Далеко від метро, ​​провітрюйте мій конк і ілюмінатори на картині великого наївника

Ніж Сільві, гарненького шефа маленького ресторану в Бют-Шомон

Підвішений просто над вертикальним піаніно, який ми пестимо більше ніж кінець

очі

Бачити, що це витримано тоннами пальців, і це дзвінки більш хибні, ніж токсин

З пожежної частини Сен-Ріполіна

Я хочу сісти на її палітру, відкинути її плями, скупатися

У його горщиках з гуашшю занури моє серце в його живі тони примітиву

колпак

Посади мою дружину в її Едемі, дай моїй печалі відпустку

Розправи мої крила, очі до неба і босі, як Адам і Єва на початку

У цьому гарному куточку втраченого раю, звідки береться вся щира любов

Це можна побачити лише в погляді наївного гаїтянина

Хто потягне мені за вуха, поки сонце не з’їде

За горизонтом і демон свободи попався мені в очі

Як великий полонений хамелеон і в кінці свого дня великий наївний

Взявши його картину під руку, перенесе його в серце свого будинку

Далеко від висот Паризького Бют-Шомона

Друг, який щойно зробив себе красивим на крилах творіння наївного

гаїтянська