Je suis mort qui, qui dit mieux - Jacques Higelin

J’suis mort qui, qui dit mieux

Ben mon pauv’vieux, voilà aut’chose

J’suis mort qui, qui dit mieux

Mort le venin, coupée la rose

J’ai perdu mon âme en chemin

Qui qui la r’trouve s’la mette aux choses

J’ai perdu mon âme en chemin

Qui qui la r’trouve la jette aux chiens

J’m’avais collé avec une fumelle

Ben alors ça c’est la plus belle

J’m’avais collé avec une fumelle

L’jour où j’ai brûlé mes sabots

J’lui avais flanqué un marmot

Maint’nant qu’son père est plus d’ce monde

L’a poussé ce p’tit crève la faim

Faut qu’ma veuve lui cherche un parrain

Elle lui en avait d’jà trouvé un

Eh j’ai pas les yeux dans ma poche

Elle lui en avait d’jà trouvé un

Dame faut prévoir, en cas d’besoin

C’est lui qui flanquera des taloches

A mon p’tiot pour qu’il s’tienne bien droit

C’est du joli, moi j’trouve ça moche

De cogner sur un plus p’tit qu’soi

Cela dit dans c’putain d’cimetière

J’ai perdu mon humeur morose

Jamais plus personne ne vient

M’emmerder quand je me repose

A faire l’amour avec la terre

J’ai enfanté des p’tits vers blancs

Qui me nettoient, qui me digèrent

Qui font leur nid au creux d’mes dents

Arrétez-moi si je déconne

Arrétez-moi ou passez m’voir

Sans violettes, sans pleurs ni couronnes

Venez perdre un moment d’cafard

J’vous f’rais visiter des cousins

Morts à la guerre ou morts de rien

Esprit qui vous cligne de l’oeil

Les bras tendus hors du cercueil

Aujourd’hui je vous sens bien lasse

Ne soyez plus intimidée

A mes côtés reste une place

Ne tient qu'à vous de l’occuper

Qu’est c’que tu as?

oui, le temps passe

Et le p’tit va rentrer de l'école

Dis lui q’son père a pas eu d’bol

'L a raté l’train, c'était l’dernier

Attend un peu, ma femme, ma mie

Y’a un message pour le garçon

J’ai plus ma tête, voilà qu’j’oublie

Où j’ai niché l’accordéon

P’t'être à la cave, p’t'être au grenier

Je n’aurais repos pour qu’il apprenne

Mais il est tard, sauve toi je t’aime

Riez pas du pauv’macchabé

Ceux qui ont jamais croqué d’la veuve

Les bordés d’nouilles, les tir à blanc

Qu’ont pas gagné une mort toute neuve

A la tombola des mutants

Peuvent pas savoir ce qui gigote

Dans les trous du défunt cerveau

Quand sa moitié dépose une botte de rose

Sur l’chardon du terreau

Quand sa moitié dépose une botte de rose

Sur l’chardon du terreau

Я мертвий хто, хто краще скаже

Ну, мій бідний старий, ось ще одна річ

Я мертвий хто, хто краще скаже

Смерти отруту, розрізати троянду

Я загубив душу по дорозі

Хто її знайде, той ставить її до справ

Я загубив душу по дорозі

Хто знайде, той кидає собакам

Я застряг з fumelle

Ну тоді це найкрасивіше

Я застряг з fumelle

Того дня, коли я спалив копита

Я дав йому нахабника

Тепер, коли його батька більше немає на цьому світі

Підштовхнув його цього маленького голодного

Моя вдова повинна знайти їй хрещеного батька

Вона вже знайшла його

Гей, я не маю очей у кишені

Вона вже знайшла його

Дама повинна планувати, у разі потреби

Саме він буде фланкувати манжети

Моєму малому, щоб він встав прямо

Це гарно, я вважаю це негарним

Постукати в когось меншого за себе

Це сказано на цьому проклятому кладовищі

У мене пропав настрій

Більше ніколи ніхто не прийде

Дратує мене, коли я відпочиваю

Займатися любов'ю із землею

Я народила маленьких білих черв’яків

Хто мене очищає, хто мене перетравлює

Які вилиють своє гніздо в дуплі моїх зубів

Зупини мене, якщо я возитися

Заарештуйте мене або приходьте до мене

Без фіалок, без сліз і вінків

Приходь втратити мить таргана

Я б змусила вас відвідати кузенів

Загинув на війні або загинув ні з чого

Дух підморгує тобі

Витягнувши руки з труни

Сьогодні я дуже втомився від тебе

Не лякайтеся більше

Біля мене залишається місце

Вам належить зайняти його

що ти маєш?

так, час минає

А малеча прийде зі школи

Скажіть йому, що його батькові не пощастило

«Я пропустив потяг, він був останнім

Зачекай хвилинку, моя дружина, моя люба

Є повідомлення для хлопчика

У мене вже немає голови, тепер я забув

Де я вклав акордеон

Може в підвалі, може, на горищі

Я б не заспокоївся, щоб він навчився

Але вже пізно, рятуйся, я тебе люблю

Не смійся з бідолашних застиглих

Ті, хто ніколи не кусав від вдови

Облямована локшина, пусті постріли

Що новенька смерть не перемогла

На розіграші мутантів

Не можу знати, що вередує

У дірках мертвого мозку

Коли його половинка покладе пучок троянд

На будяку ґрунту

Коли його половинка покладе пучок троянд

На будяку ґрунту