Champagne - Jacques Higelin

La nuit promet d'être belle car voici qu’au fond du ciel

Apparaît la lune rousse.

Saisi d’une sainte frousse, tout le commun des mortels

Croit voir le diable à ses trousses.

Valets volages et vulgaires, ouvrez mon sarcophage

Et vous, pages pervers, courrez au cimetière.

Prévenez de ma part mes amis nécrophages

Que ce soir, nous sommes attendus dans les marécages.

Voici mon message:

Cauchemars, fantômes et squelettes, laissez flotter vos idées noires

Près de la mare aux oubliettes, tenue du suaire obligatoire.

Lutins, lucioles, feux-follets, elfes, faunes et farfadets

Effraient mes grands carnassiers.

Une muse un peu dodue me dit d’un air entendu

«Vous auriez pu vous raser.

«Comme je lui fais remarquer deux-trois pendus attablés

Qui sont venus sans cravate

Elle me lance un œil hagard et vomit’sans crier gare

Quelques vipères écarlates.

Vampires éblouis par de lubriques vestales

Égéries insatiables chevauchant des Walkyries

Infernal appétit de frénésie bacchanales

Qui charment nos âmes envahies par la mélancolie

Satyres joufflus, boucs émissaires, gargouilles émues, fières gorgones

Laissez ma couronne aux sorcières et mes chimères à la licorne.

Soudain les arbres frissonnent car Lucifer en personne

Fait une courte apparition

L’air tellement accablé qu’on lui donnerait volontiers

Le Bon Dieu sans confession

S’il ne laissait, malicieux, courir le bout de sa queue

Devant ses yeux maléfiques

Et ne se dressait d’un bond dans un concert de jurons

Disant d’un ton pathétique

Que les damnés obscènes, cyniques et corrompus

Fassent griefs de leur peines à ceux qu’ils ont élus

Car devant tant de problèmes et de malentendus

Les dieux et les diables en sont venus à douter d’eux-mêmes

Dédain suprême.

Mais, déjà, le ciel blanchit, esprits

Je vous remercie de m’avoir si bien reçu.

Cocher, lugubre et bossu, déposez-moi au manoir et lâchez ce crucifix.

Décrochez-moi ces gousses d’ail qui déshonorent mon portail

Et me chercher sans retard

L’ami qui soigne et guérit, la folie qui m’accompagne

Et jamais ne m’a trahi: champagne.

Ніч обіцяє бути прекрасною, бо ось, що внизу неба

З'являється червоний місяць.

Охоплені святим страхом всі звичайні смертні

Думає, що бачить диявола на своєму сліді.

Непостійні та вульгарні камердинери, відкрийте мій саркофаг

А ви злі сторінки побіжите на цвинтар.

Нехай мої друзі-сміттярі знають від мене

Що сьогодні вночі нас чекають на болотах.

Ось моє повідомлення:

Кошмари, привиди і скелети, нехай пливуть ваші темні думки

Біля ставка Забуття, в обов'язковому плащаниці.

Спрайти, світлячки, огоньки, ельфи, фавни та спрайти

Налякай моїх великих хижаків.

Злегка повненька муза сказала мені зі свідомістю

«Ти міг поголитися.

«Як я йому вказую, сидять двоє-троє повішених

Хто прийшов без краватки

Вона кидає на мене виснажений погляд і рве без попередження

Кілька червоних гадюк.

Вампіри, зачаровані хтивими весталками

Ненаситні музи верхи на Валькіріях

Пекельний апетит до шаленства вакханалії

Які чарують наші душі, охоплені меланхолією

Пухкі сатири, козли відпущення, емоційні горгульі, горді горгони

Залиште мою корону відьмам, а мої химери — єдинорогу.

Раптом дерева тремтять від самого Люцифера

Робить короткий вигляд

Повітря так переповнило, що ми б із задоволенням віддали його

Добрий Бог без сповіді

Якби він не пустив кінець свого хвоста

Перед його злими очима

І не підскочив у хорі лайливих слів

Сказав пафосним тоном

Нехай нецензурних, цинічних і корумпованих проклятих

Смуткуйте про тих, кого вони обрали

Тому що перед обличчям такої кількості проблем і непорозумінь

Боги і дияволи почали сумніватися в собі

Найвища зневага.

Та вже небо біліє, духи

Дякую, що так добре мене прийняли.

Кучер, скорботний і горбатий, висади мене до особняка і кине це розп’яття.

Зніми ті зубчики часнику, які ганьблять мій портал

І забери мене без зволікання

Друг, який лікує і зцілює, божевілля, яке супроводжує мене

І ніколи не зрадив мене: шампанське.