Tussen stasies - Jack Parow, Die Heuwels Fantasties

Ek het al baie goed verloor

En dit nooit ooit weer gevind nie

Ek het al baie vir my ma gesê: ek is nie meer 'n kind nie

Die lewe is hard en ek verstaan nie meer die punt nie

Ek staan langs 'n groot hoop hout

Maar ek het nie meer 'n flint nie

Ek kry koud op my eie ek soek net 'n klein bietjie warmte

Almal is ryk van die liefde en ek is al weer die armste

Sommige dae voel ek of ek dood gaan van die hongerte

Daar is n leë kol in my maag waar ek weg kruip in die donkerte

Ek is gebreek van binne soos my al my speelgoed van toe ek klein was

As ek vandag weg stap sal al my goed pas in 'n klein tas

Ek soek net n klein tydjie sodat ek die as van my kan afwas

Maar die soldate op die muur bombadeer my met die traangas

Ek lê onder 'n lappies kombers en probeer nog blokkies aanlas

Maar daar is 'n kwaai oom langs my bed en hy sê vir my: Staan vas

So ek trek die kombers oor my kop en lê oop voete

En stap die lang pad in my pa se groot skoene

Chorus (Pierre Greef):

As ons staan op die einde van die langpad langs die spoor

Daar’s net donkerte daar voor ek staan en bewe

Dit raak swarter en daar is net stilte wat ek hoor

Hou my hand styf vas langs jou sy

Is jy nog lief vir my?

Sal jy my by die hemel poorte kry?

Ons hou vas aan mekaar maar niemand gaan regtig jou nie wees nie

Ons skryf briewe vir mekaar wat ons nooit regtig lees nie

Want daar’s altyd een verloorder in Russian Roulette

Ek moet uitgaan, ek moet werk

Maar ek sit vas in die bed

Ek stap rond en soek sitplek in leë geboue

Ek probeer myself vind in drank en leë verhoudings

Ek sit en skryf gedigte, maar word my gedigte digkuns?

En ek skree volle bors in die aand met my kop in die kussing

Ek lê vir ure in die bad met my kop onder die water

Ek slaap elke oggend laat want die wêreld kan wag tot later

Ek moet wag, nee, aanbeweeg ontslae raak van my gevoelens

So ek stap, ek raak leeg met groot aksies sonder by bedoelings

Ek sit alleen op een punt van die wipplank

Ek bid alweer vir een sitvlak maar ek sit lank

En ek wag vir iemand om op te spring aan die eenkant

Maar die vingers van my gevoelens krap diep krap diep in my verstand

Chorus (Pierre Greef):

As ons staan op die einde van die lang pad langs die spoor

Daar’s net donkerte daar voor ek staan en bewe

Dit raak swarter en daar is net stilte wat ek hoor

Hou my hand styf vas langs jou sy

Ek het al vêr gewen en al baie vêr verloor

Ek het al baie gevoel asof die lewe my versmoor

Ek het al baie gesit op die bokant van die berg

Ek het al baie gesit in die voorkant van die kerk

Om my terug na die langkloof

En my ouma se plaas

Ek wil saam my suster die skape in die kraal injaag

Ek wil sit op my oupa se skoot en stories hoor van die verlede

Ek wil rondloop deur die gras tot ek lam word in die knieë

Chorus (Pierre Greef):

Ons staan en luister hoe die Here en die duiwel oor ons stry

Die hartseer is verby

Op die ou end dis al wat ek wil hoor rol oor jou tong:

Jy wil by my bly

Sal jy my by die hemelpoorte kry?

Я вже втратив багато добра

І більше ніколи не знайшов

Я багато разів говорив мамі: я вже не дитина

Життя важке, і я більше не розумію суті

Я стою біля великої купи дров

Але я вже не маю кременю

Мені стає холодно, я просто шукаю трішки тепла

Усі багаті в коханні, а я знову найбідніший

Іноді мені здається, що я вмираю з голоду

У моєму животі є порожнє місце, де я ховаюся в темряві

Я зламаний всередині, як і всі мої іграшки з дитинства

Якщо я сьогодні піду, усі мої речі поміщаються в маленьку валізу

Я просто шукаю трохи, щоб я міг змити з себе попіл

Але солдати на стіні бомбардують мене сльозогінним газом

Я лежу під ганчірковою ковдрою і намагаюся прикріпити ще блоки

Але біля мого ліжка стоїть сердитий дядько і каже мені: стій твердо

Тому я натягую ковдру на голову і розкладаю ноги

І пройти довгу дорогу у великих черевиках мого батька

Приспів (П'єр Гріф):

Як ми стоїмо в кінці довгої дороги біля траси

Там тільки темрява, поки я встану й тремчу

Дедалі темніше, і я чую лише тишу

Міцно тримай мою руку біля свого боку

Ти все ще любиш мене?

Чи знайдеш ти мене біля райських воріт?

Ми тримаємося один за одного, але насправді ніхто не буде тобою

Ми пишемо один одному листи, які ніколи не читаємо

Тому що в російській рулетці завжди є один невдаха

Я маю виходити, я маю працювати

Але я застряг у ліжку

Я ходжу навколо, шукаючи місця в порожніх будівлях

Я намагаюся знайти себе в випивці та порожніх стосунках

Я сиджу і пишу вірші, але мої вірші стають поезією?

А я ввечері кричу на повні груди, вперши голову в подушку

Я годинами лежу у ванні з головою під водою

Я щоранку сплю пізно, тому що світ може почекати пізніше

Мені потрібно почекати, ні, йти далі, позбутися своїх почуттів

Так я ходжу, порожнію великими діями без будь-яких намірів

Я сиджу один на одному кінці гойдалки

Я знову молюся за одне місце, але сиджу довго

А я чекаю, коли хтось відскочить убік

Але пальці моїх почуттів шкрябають глибоко глибоко в моїй свідомості

Приспів (П'єр Гріф):

Як ми стоїмо в кінці довгої дороги біля траси

Там тільки темрява, поки я встану й тремчу

Дедалі темніше, і я чую лише тишу

Міцно тримай мою руку біля свого боку

Я виграв далеко і програв дуже далеко

Я відчував, що життя мене душить

Я багато сидів на вершині гори

Я багато сидів перед церквою

Навколо мене назад у довгу ущелину

І бабусине господарство

Я хочу прогнати овець у крааль з моєю сестрою

Я хочу сидіти на колінах у діда і слухати історії з минулого

Я хочу ходити по траві, поки у мене не паралізують коліна

Приспів (П'єр Гріф):

Ми стоїмо і слухаємо, як Господь і диявол борються за нас

Смуток закінчився

Зрештою, це все, що я хочу почути, перевернувши твій язик:

Ти хочеш залишитися зі мною

Чи знайдеш ти мене біля райських воріт?