Underworld - IXXI

A dance to the centre thus seen in all,

The calculable amorality of space and time.

Subject of pondering and famous doubt, though prophet!

— This world’s not thine!

A golden measure of olden wise-men, still checks all that is known

And honored libidinal zests, bereaves the wise of what is owned

So for probity, scallywags!

For rectitude against the wrong

Stride in life for beauty, and neglect the holy writ:

Sub specie aeternitatis, cognito, memento mori

Clearly.This order of thine is truthful, whence all impericalists dwell in hell

As far as uprightness goes dear primate, it keeps thee safe within thy shell

Romance enlightenment, all buried in the past

As the dark ages and the very knowledge of thy right

From the Temple of a Virgin to a house of God

We have journeyed through each night

Damn near comprehending, the pointless and never ending

That evident charm of shallow nostalgia, is just so f**king far away

A singularity of sentience, draining, its own grounds

Profoundly obscured and thus on loosened bounds

But out of man’s injustice to logic and self-procurement,

In the very shadows of its asphyxiated gloom of martial law and infomercials,

We who fail bereavement on man’s petty culture and all its ensuing troubles

— Caught in the unmistakable scent of advantage,

Albeit in an unwanted future, albeit in feeble collective lineage.

For it does stand to reason that we be damaged as the rest, by now.

Такий танець до центру, який можна побачити у всьому,

Облікова аморальність простору та часу.

Предмет роздумів і знаменитих сумнівів, хоч пророк!

— Цей світ не твій!

Золота міра старих мудреців ще перевіряє все, що відомо

І шанує лібідозні пристрасті, позбавляє мудрих тем, чим володіє

Тож за чесність, чепури!

За справедливість проти кривди

Ідіть у житті до краси й нехтуйте святим Письмом:

Sub specie aeternitatis, cognito, memento mori

Зрозуміло. Цей твій наказ є правдивим, звідки всі імперікалісти живуть у пеклі

Що стосується справедливості, любий примат, вона захищає вас у твоєму панцирі

Романське просвітлення, все поховано в минулому

Як темні віки і саме знання твого права

Від храму Діви в дому Божого

Ми мандрували кожну ніч

До біса майже розуміння, безглузде і ніколи не закінчене

Ця очевидна чарівність мілкої ностальгії просто так далеко

Особливість розуму, виснаження, власні підстави

Глибоко затьмарений і, отже, послаблений

Але через людську несправедливість щодо логіки та самозабезпечення,

У самій тіні задушливого мороку воєнного стану та рекламних роликів,

Ми, які зазнаємо тяжкої втрати через дріб’язкову культуру людини та всі її проблеми

— Охоплений безпомилковим запахом переваги,

Хоча в небажаному майбутньому, хоча й у слабкому колективному роді.

Тому що ми завдали шкоди, як решті, зараз.