Парадокс - IVAN VALEEV

Твои синие глаза накрывают нас волной.

Я тонул в тебе вчера, ты тянула за собой.

В небе розовый закат заменила темнота.

Что б остаться до утра, мне пришлось тебя спасать.

Ты девочка с картинки, из пепла твой портрет.

Мои мысли невидимки, из дыма сигарет.

Моя девочка с картинки — заплаканы глаза.

Я листаю по привычке, так и не успев сказать.

Ты стала дальше звёзд и ближе, чем дыхание.

Ты не в моей системе, но в моём подсознании.

Ты алгоритм души, ты хуже всех бездушных.

Ты лучшая из лучших, но каждый раз всё рушишь.

Моя-моя проблема, мой странный парадокс.

С тобой мне ох***но, с тобой время — в песок.

Дарила мне надежду, но забрала с собой.

Ты лучше во Вселенной, но я не пойду за тобой.

Ты девочка с картинки, из пепла твой портрет.

Мои мысли невидимки, из дыма сигарет.

Моя девочка с картинки — заплаканы глаза.

Я листаю по привычке, так и не успев сказать.

Твої сині очі накривають нас хвилею.

Я тонув у тобі вчора, ти тягла за собою.

У небі рожевий захід сонця замінила темрява.

Щоб залишитися до ранку, мені довелося тебе рятувати.

Ти дівчинка з картинки, з попелу твій портрет.

Мої думки невидимки, з диму цигарок.

Моя дівчинка з картинки – заплакані очі.

Я гортаю за звичкою, так і не встигнувши сказати.

Ти стала далі зірок і ближче, ніж подих.

Ти не в моїй системі, а в моїй підсвідомості.

Ти алгоритм душі, ти гірший за всіх бездушних.

Ти найкраща з найкращих, але щоразу все руйнуєш.

Моя проблема, мій дивний парадокс.

З тобою мені ох***но, з тобою час у пісок.

Дарувала мені надію, але забрала із собою.

Ти краще у Всесвіті, але я не піду за тобою.

Ти дівчинка з картинки, з попелу твій портрет.

Мої думки невидимки, з диму цигарок.

Моя дівчинка з картинки – заплакані очі.

Я гортаю за звичкою, так і не встигнувши сказати.