Иду на вы! - Иван Царевич

Я пишу тебе, грозный хан…

Самый быстрый гонец мой спешит к тебе.

Слышал я, ты покинул стан,

И четыре недели сидишь в седле.

Ты ответь мне, любезный хан,

Почему гонит ветер с востока чад,

И в бездонный, кровавый чан

Окунулся закат?

Если в эту страну ты пришел, как вор,

Если смел ты нарушить наш договор,

Если клятвы твои мертвы — ИДУ НА ВЫ!

Я пишу тебе, мерзкий хан!

Мой гонец был зарезан тобой в степи,

И летишь ты от крови пьян,

Всё сжигая дотла на своем пути.

Знаю, знаю чему ты рад,

Что за крики и стоны корёжат степь —

Это жжешь ты мой стольный град,

Сея ужас и смерть.

За поруганных жён, за убитых детей,

За святыни, что в злобе швырял под коней-

Не сносить тебе головы!

ИДУ НА ВЫ!

Я пишу тебе, мертвый хан!

Потому что сегодня в честном бою

Не умрёшь ты от честных ран,

А, как злую собаку тебя убью!

Не насилуй своих богов.

Им невмочь!

Потому что за правды свет

Реют стяги моих полков,

Для священных побед.

По дремучим лесам, через звёзды в ночи,

Сквозь ветра, о которые точим мечи,

По коврам из ковыль травы — ИДУ НА ВЫ!

Я пишу тобі, грізний хан…

Найшвидший гонець мій поспішає до тебе.

Чув я, ти залишив табір,

І чотири тижні сидиш у сідлі.

Ти відповісти мені, любий хан,

Чому жене вітер зі сходу чад,

І в бездонний, кривавий чан

Занурився захід сонця?

Якщо в цю країну ти прийшов, як злодій,

Якщо наважився ти порушити наш договір,

Якщо клятви твої мертві - ІДУ на ви!

Я пишу тобі, бридкий хан!

Мій гонець був зарізаний тобою в степу,

І летиш ти від крові п'яний,

Все спалюючи вщент на своєму шляху.

Знаю, знаю чому ти, радий,

Що за крики та стони коріжать степ —

Це ти печеш мій стільний град,

Сея жах і смерть.

За наруганих дружин, за вбитих дітей,

За святині, що в злості жбурляв під коней-

Не сносити тобі голови!

ІДУ НА ВИ!

Я пишу тобі, мертвий хан!

Бо сьогодні в чесному бою

Не помреш ти від чесних ран,

А як злого собаку тебе вб'ю!

Не гвалтуй своїх богів.

Їм невміч!

Бо за правду світло

Реють стяги моїх полків,

Для священних перемог.

Через дрімучі ліси, через зірки вночі,

Крізь вітри, про які точимо мечі,

По килимах з ковила трави — ІДУ на ви!