Я убит подо Ржевом - Иван Карпов

Я убит подо Ржевом,

В безыменном болоте,

В пятой роте, на левом,

При жестоком налете.

Я не слышал разрыва,

Я не видел той вспышки,--

Словно в пропасть с обрыва --

Где ни дна ни покрышки.

И во всем этом мире,

До конца его дней,

Ни петлички, ни лычки

С гимнастерки моей.

Я где корни слепые

Ищут корма во тьме;

Я где с облачком пыли

Ходит рожь на холме;

Я где крик петушиный

На заре по росе;

Я где ваши машины

Воздух рвут на шоссе;

Где травинку к травинке

Речка травы прядет, --

Там, куда на поминки

Даже мать не придет.

И у мертвых, безгласных,

Есть отрада одна:

Мы за родину пали,

И она -- спасена.

Наши очи померкли,

Пламень сердца погас,

На земле на поверке

Вызывают не нас.

Нам свои боевые

Не носить ордена.

Вам -- все это, живые.

Нам -- отрада одна:

Что недаром боролись

Мы за родину-мать.

Пусть не слышен наш голос, --

Вы должны его знать.

Я убит подо Ржевом,

Тот еще под Москвой.

Где-то, воины, где вы,

Кто остался живой?

В городах миллионных,

В сёлах, дома в семье?

В боевых гарнизонах

На ненашей земле?

Ах, своя иль чужая,

Вся в цветах иль в снегу...

Я вам жизнь завещаю, --

Что я больше могу?

Завещаю в той жизни

Вам счастливыми быть

И родимой отчизне

С верой дальше служить.

Горевать -- горделиво,

Не клонясь головой,

Ликовать -- не хвастливо

В час победы самой.

И беречь её свято,

Братья, счастье свое --

В память воина-брата,

Что погиб за нее.

И беречь её свято

Братья, счастье свое --

В память воина-брата,

Что погиб за нее.

Я вбитий під Ржевом,

У безіменному болоті,

У п'ятій роті, на лівому,

При жорстокому нальоті.

Я не чув розриву,

Я не бачив того спалаху,--

Немов у прірву з урвища

Де ні дна, ні покришки.

І у всьому цьому світі,

До кінця його днів,

Ні петлички, ні лички

З гімнастерки моєї.

Я де коріння сліпі

Шукають корми у пітьмі;

Я де з хмарою пилу

Ходить жито на пагорбі;

Я де крик півнячий

На зорі по росі;

Я де ваші машини

Повітря рвуть на шосе;

Де травинку до травинки

Річка трави пряде, -

Там, куди на поминки

Навіть мати не прийде.

І у мертвих, безгласних,

Є втіха одна:

Ми за батьківщину впали,

І вона – врятована.

Наші очі померкли,

Полум'я серця згасло,

На землі на перевірці

Викликають не нас.

Нам свої бойові

Чи не носити ордени.

Вам – все це, живі.

Нам - відрада одна:

Що недаремно боролися

Ми за батьківщину-мати.

Нехай не чути нашого голосу,

Ви маєте його знати.

Я вбитий під Ржевом,

Той ще під Москвою.

Десь, воїни, де ви,

Хто залишився живим?

У містах мільйонних,

У селах, будинки в сім'ї?

У бойових гарнізонах

На не нашій землі?

Ах, своя чи чужа,

Вся в квітах або в снігу.

Я вам життя заповідаю, -

Що я можу більше?

Заповідаю у тому житті

Вам щасливими бути

І рідній батьківщині

З вірою далі служити.

Горювати - гордо,

Не хилившись головою,

Радіти - не хвалькувато

У годину перемоги самої.

І берегти її свято,

Брати, щастя своє

В пам'ять воїна-брата,

Що загинув за неї?

І берегти її свято

Брати, щастя своє

В пам'ять воїна-брата,

Що загинув за неї?