Одиночество - Иван Карпов

Уютный дом, где всё спокойно

Где чистота и пустота среди зеркал

Ты пьёшь своё одиночество

Когда краёв вином наполненный бокал

Тебе давно не дарят розы

И никогда не узнают среди толпы

И ты домой приходишь поздно

И не спешишь среди житейской суеты

За шагом шаг опять неверный

Через порог сквозь слезы сказанный пока

В твоих стихах немного нервных

Он нужен, так как биение сердца

Чтобы рисовал тебя яркими красками

Успокаивал тебя добрыми сказками

Чтобы согревал тебя под одеялами

За руку держал тебя, чтобы не упала ты.

Чтобы согревал тебя под одеялами,

За руку держал тебя, чтоб не упала ты.

Не для кого тебя нет дома

Не до гостей, когда живёшь под градом стрел

И по ночам тебе не спится

И твой покой отравлен ядом этих стен

Ты наугад писала письма,

То, заходя, то удаляясь их сетей

В твоих стихах настолько искренних

Он важен, так как важен воздух чтобы…

Затишний будинок, де все спокійно

Де чистота та порожнеча серед дзеркал

Ти п'єш свою самотність

Коли країв вином наповнений келих

Тобі давно не дарують троянди

І ніколи не впізнають серед натовпу

І ти додому приходиш пізно

І не поспішаєш серед життєвої метушні

За кроком крок знову невірний

Через поріг крізь сльози сказаний поки

У твоїх віршах трохи нервових

Він потрібен, оскільки биття серця

Щоб малював тебе яскравими фарбами

Заспокоював тебе добрими казками

Щоб зігрівав тебе під ковдрами

За руку тримав тебе, щоб ти не впала.

Щоб зігрів тебе під ковдрами,

За руку тримав тебе, щоб ти не впала.

Нема для кого тебе немає вдома

Не до гостей, коли живеш під градом стріл

І ночами тобі не спиться

І твій спокій отруєний отрутою цих стін

Ти навмання писала листи,

То, заходячи, то віддаляючись від їхніх мереж

У твоїх віршах настільки щирих

Він важливий, тому що важливе повітря щоб…