In manchen Nächten - Isolation Berlin

In manchen Nächten frag ich mich

Bin ich Poet oder einfach nur besoffen?

Mag ich oder liebe ich dich wirklich?

Und brennt bei dir, so wie bei mir

Die ganze Nacht das Licht?

Weil du wie ich nicht schlafen kannst?

Den Schädel gegen Mauern rammst

Die Geister nicht vertreiben kannst?

Die Schwermut hat sich zu tief eingebrannt

In eine Seele, die sich nach dir sehnt

So wie ein Schiff in Not

Sich nach dem sicheren Uferstrand

Ich komm, sobald ich kann

Wer das Glück nur in der Ferne sucht

Der hat sein Leben selbst verflucht

Mein Kind, bei all dem Fernweh

Darfst du eins nicht übersehen

Die Ferne, die ist niemals da

Wo wir gerade stehen

Die Bäume ziehen schwarz an mir vorbei

Und schauen betreten auf die Autobahn

Ich habe keine Ahnung, wo du grade steckst

Und was du treibst, mit wem und warum

Und keinen Plan

Wie lang wir heut noch fahren

In Bernburg fällt der Weltschmerz kalt vom Himmel

Ein Kirchturm schlitzt die grauen Wolken auf

Max schläft schon, ob die andern wohl noch trinken?

Ich blase weiße Wölkchen in eine Nacht hinaus

In eine Nacht, in der ich wieder

Keinen Frieden finden kann

Die Schwermut hat sich zu tief eingebrannt

In eine Seele, die sich nach dir sehnt

So wie ein Schiff in Not

Sich nach dem sicheren Uferstrand

Ich komm, sobald ich kann

Деякі ночі я дивуюся

Я поет чи просто п’яний?

Я люблю тебе чи я справді люблю?

І горить з тобою, як зі мною

Світло всю ніч?

Тому що ти не можеш спати, як я?

Пробивання черепа об стіни

Не можете прогнати духів?

Меланхолія надто глибоко спалахнула себе

В душу, яка тужить за тобою

Так само, як корабель, що зазнає лиха

Шукаємо безпечний пляж

Я прийду, як тільки зможу

Хто шукає щастя тільки вдалині

Він прокляв своє життя

Моя дитина, з усією жагою мандрівок

Ви не повинні упускати з уваги одну річ

Відстань ніколи не існує

Де ми зараз

Дерева повз мене чорні

І виглядати збентежено на шосе

Я поняття не маю, де ти зараз

І що ти робиш, з ким і чому

І жодного плану

Скільки ми сьогодні будемо їздити?

У Бернбурзі світовий біль падає з неба

Церковна вежа розсікає сірі хмари

Макс вже спить, інші ще п’ють?

Я роздуваю білі хмари вночі

Знову в ніч я

Не можу знайти спокій

Меланхолія надто глибоко спалахнула себе

В душу, яка тужить за тобою

Так само, як корабель, що зазнає лиха

Шукаємо безпечний пляж

Я прийду, як тільки зможу