Спасибо деду за победу! - Ира PSP

Спасибо деду за победу!

Мое письмо дойдет до неба,

Где бы ты ни был, не жду ответа,

Идею светлую мы не предали.

Дедушка Лёня воевал с Германией,

Звезды-ордена, был серьезно ранен,

Потерял речь, но я понимала,

Что он любит меня, когда обнимала.

— Мама, мама, почему наш дед молчит?

— Деда на войне был, деда теперь инвалид.

Он умрет, мне еще не исполнится семь.

Я помню этот солнечный день:

С мамой спешим в больницу, знаем, что ждет,

Спорю с прохожим, что будет дождь,

Случилась гроза, мы промокли до нитки.

Он не расскажет никогда про танки и пытки,

Каково это — стрелять в горячее сердце.

— Ба, а деда убивал?

— Та только крестится.

Господи, дай мира и ясного неба,

Дорогие наши, спасибо за победу!

Спасибо деду за победу!

Мое письмо дойдет до неба,

Где бы ты ни был, не жду ответа,

Идею светлую мы не предали.

Дедушка Витя у станка стоял в две смены,

Не жалел себя, испортил зрение.

Оборонный завод делал детали,

Герой труда — характер, отлитый из стали.

Медсестра военная, моя няня,

На худых руках уносит раненых

С поля боя, вокруг всё гремит и пылает,

Взрывы и пули, она такая молодая.

Страшный голод пережила бабушка Галя,

В красках обо всем она мне рассказала:

Поздняя осень, в их доме солдаты

Забрали еду у семьи, грозят автоматом,

Мама, четыре сестры и два маленьких брата,

Она самая старшая, ей очень страшно,

До самой смерти она сушила сухари,

Делала запасы на случай войны.

Господи, помилуй.

Господи, благослови.

Господи, помилуй.

Господи, благослови.

Нам всем досталось через наших близких,

Я верю, каждый человек наш — божья искра.

Гасили наших предков огнем и силой,

Но пламя разгорелось, вставай, Россия!

Внуки героев, внуки героев —

Реальные люди, на поле боя

Галлоны крови прекратим по планете рекою,

Тут каждый с мечом рожден и каждый тут воин!

Дякую діду за перемогу!

Мій лист дійде до неба,

Де би ти був, не чекаю відповіді,

Ідею світлу ми не віддали.

Дідусь Льоня воював з Німеччиною,

Зірки-ордену, був серйозно поранений,

Втратив промову, але я розуміла,

Що він любить мене, коли обіймала.

— Мамо, мамо, чому наш дід мовчить?

— Діда на війні був, діда тепер інвалід.

Він помре, мені ще не виповниться сім.

Я пам'ятаю цей сонячний день:

З мамою поспішаємо в лікарню, знаємо, що чекає,

Сперечаюся з перехожим, що буде дощ,

Сталася гроза, ми промокли до нитки.

Він не розкаже ніколи про танки і катування,

Як це — стріляти в гаряче серце.

— Ба, а діда вбивав?

—Та тільки хреститься.

Господи, дай миру і ясного неба,

Дорогі наші, дякую за перемогу!

Дякую діду за перемогу!

Мій лист дійде до неба,

Де би ти був, не чекаю відповіді,

Ідею світлу ми не віддали.

Дідусь Вітя біля станка стояв у дві зміни,

Не шкодував себе, зіпсував зір.

Оборонний завод робив деталі,

Герой праці — характер, відлитий із сталі.

Медсестра військова, моя няня,

На худих руках забирає поранених

З поля бою, навколо все гримить і палає,

Вибухи та кулі, вона така молода.

Страшний голод пережила бабуся Галя,

У фарбах про все вона мені розповіла:

Пізня осінь, в їхньому будинку солдати

Забрали їжу у сім'ї, загрожують автоматом,

Мама, чотири сестри і два маленькі брати,

Вона найстарша, їй дуже страшно,

До самої смерті вона сушила сухарі,

Робила запаси на випадок війни.

Господи помилуй.

Господи, благослови.

Господи помилуй.

Господи, благослови.

Нам усім дісталося через наших близьких,

Я вірю, кожна людина наша божа іскра.

Гасили наших предків вогнем і силою,

Але вогонь розгорівся, вставай, Росія!

Внуки героїв, онуки героїв

Реальні люди, на поле бою

Галони крові припинимо по планеті рікою,

Тут кожен із мечем народжений і кожен тут воїн!