Not for Sale - Ира PSP

Сегодня модно быть гангстером,

Ну никак не хозяином Земли,

Дорогая светлая Родина

Not for sale, нас не развели.

Мои губы не знают силикона,

Видела бедных жителей района,

Пока остались люди, что под балконом

Лезут за едой в контейнеры, идут войны.

Боль обездоленных свинцовыми тучами

Нависла, господа, живем по-сучьи,

Не надо корчить из себя везучего,

Все под Богом ходим, всё до случая.

Психотропное оружие сводит с ума,

Дети выходят из окон, болит душа,

Империя моя горит и скоро зола

Облаком серым раскорябает небеса.

Развернутся тучи, великий Зевс

С охапкой стрел в руках на фоне луны

Покажет такие трюки, мой друг,

Вспомнишь, зачем и кому мы нужны.

Народ великий перестал слушать

Слуг зверя, что пришли по наши души.

Время перемен, нашла коса на камень,

Вершитель с нами, братья-славяне!

Под тенью дерева седого

Поэт вздыхал и грезил тем,

Как был когда здрав и молод

И славы окаянный плен

Не сжал породистое сердце

В свинцовые тиски судьбы,

Дорога, полная свершений,

И сколько всего позади.

Побед пенящее волненье

И поражений гневный нрав,

Вино, дарующее время,

Он понял, как же был неправ.

Искал не то и пил не с теми,

И вот уж солнце сядет вновь,

И он в холодном нетерпенье,

Ведь все, что в среде есть, — любовь.

Сьогодні модно бути гангстером,

Ну ніяк не господарем Землі,

Дорога світла Батьківщина

Not for sale, нас не розвели.

Мої губи не знають силікону,

Бачила бідних мешканців району,

Поки що залишилися люди, що під балконом

Лезуть за їдою в контейнери, йдуть війни.

Біль знедолених свинцевими хмарами

Нависла, панове, живемо по-суті,

Не треба корчити з себе щасливого,

Все під Богом ходимо, все до випадку.

Психотропна зброя зводить з розуму,

Діти виходять із вікон, болить душа,

Імперія моя горить і скоро зла

Хмарою сірою розкрябає небеса.

Розгорнуться хмари, великий Зевс

З оберемком стріл у руках на тлі місяця

Покаже такі трюки, мій друже,

Згадаєш, навіщо і кому ми потрібні.

Народ великий перестав слухати

Слуг звіра, що прийшли по наші душі.

Час змін, знайшла коса на камінь,

Вершник із нами, брати-слов'яни!

Під тінню дерева сивого

Поет зітхав і мріяв тим,

Як був коли здоровий і молодий

І слави окаянний полон

Не стиснув породисте серце

В свинцеві лещата долі,

Дорога, повна звершень,

І скільки всього позаду.

Перемога хвилювання, що пінить

І поразок гнівна вдача,

Вино, що дарує час,

Він зрозумів, як був неправий.

Шукав не то і пил не теми,

І ось вже сонце сяде знову,

І він у холодному нетерпінні,

Адже все, що в середовищі є,— любов.