Температура - IOWA, Лиза Смол

Прощаюсь с нашим миром сегодня.

Видно, идти мне дальше без его благ.

Связана душа без воли узлом вся.

Но, что не сделает мне больно — позволь взять.

Это ведь правда — все, как бы не с нами.

Разве не знаешь?

Небо над головой что-то решает, признаю.

Признаю всю вину, на виду все

Поглазеть придут, а вот и ты в первом ряду.

Молиться Богу мне или тебе,

Просить прощения или раздавать обвинения?

Эта игра и этот бой на натянутых струнах,

Мне не мешали любить до температуры.

До того, что не подняться и на коленях

Произношу имя, потом слово: «Скорее».

Как вспомню те недели — в глазах темнеет,

Заводить на девять, жить и ждать спасения.

Припев:

Рано или поздно забыться.

Рано или поздно простить все.

Но, я не буду тебя ждать на берегу, где тает надежда.

Рано или поздно забыться.

Рано или поздно простить все.

Но, я не буду тебя ждать на берегу, где тает надежда.

Ветер нахамил весне и та в слезы.

Эти дожди нас разменяли на строгую прозу.

И что виной — моя ложь или твоя любовь?

Хватит!

Мимо все… Кто знал, что так занесет…

И действительно, лучше было не начинать.

Вот бы все перечитать…

Все сложилось так, будто на черновиках

Основан сюжет, но это — явь и явно провал.

Молиться Богу мне или тебе,

Просить прощения или раздавать обвинения?

Эта игра и этот бой на натянутых струнах,

Мне не мешали любить до температуры.

И шли дни впустую, и я в них рискую

Себе в близких выбрать безумие,

Лишь бы не помнить зла.

Прости, мне пора.

Прощаюсь с нашим миром сегодня, сгорай.

Припев:

Рано или поздно забыться.

Рано или поздно простить все.

Но, я не буду тебя ждать на берегу, где тает надежда.

Рано или поздно забыться.

Рано или поздно простить все.

Но, я не буду тебя ждать на берегу, где тает надежда.

Рано или поздно забыться.

Рано или поздно простить все.

Но, я не буду… Но, я не буду ждать.

Рано или поздно забыться.

Рано или поздно простить все.

Но, я не буду тебя ждать… Тебя ждать!

Тебя ждать

Прощаюся з нашим світом сьогодні.

Мабуть, йти далі без його благ.

Зв'язана душа без волі вся вузлом.

Але, що не зробить мені боляче — дозволь взяти.

Адже це правда — все, як би не з нами.

Хіба не знаєш?

Небо над головою щось вирішує, визнаю.

Визнаю всю провину, на виду все

Погладіти прийдуть, а ось і ти в першому ряду.

Молитися Богу мені чи тобі,

Перепрошувати чи роздавати звинувачення?

Ця гра і цей бій на натягнутих струнах,

Мені не заважали любити до температури.

До того, що не піднятися і на колінах

Вимовляю ім'я, потім слово: Швидше.

Як згадаю ті тижня — в очах темніє,

Заводити на дев'ять, жити і чекати порятунку.

Приспів:

Рано чи пізно забути.

Рано чи пізно вибачити все.

Але, я не буду чекати тебе на березі, де тане надія.

Рано чи пізно забути.

Рано чи пізно вибачити все.

Але, я не буду чекати тебе на березі, де тане надія.

Вітер нахамив весною і та в сльози.

Ці дощі нас розміняли на сувору прозу.

І що виною моя брехня або твоє кохання?

Досить!

Повз все… Хто знав, що так занесе…

І, дійсно, краще було не починати.

Ось би все перечитати…

Все склалося так, наче на чернетках

Заснований сюжет, але — яв і явно провал.

Молитися Богу мені чи тобі,

Перепрошувати чи роздавати звинувачення?

Ця гра і цей бій на натягнутих струнах,

Мені не заважали любити до температури.

І минули дні даремно, і я в них ризикую

Собі в близьких вибрати безумство,

Аби не пам'ятати зла.

Вибач мені час.

Прощаюся з нашим світом сьогодні, згорай.

Приспів:

Рано чи пізно забути.

Рано чи пізно вибачити все.

Але, я не буду чекати тебе на березі, де тане надія.

Рано чи пізно забути.

Рано чи пізно вибачити все.

Але, я не буду чекати тебе на березі, де тане надія.

Рано чи пізно забути.

Рано чи пізно вибачити все.

Але, я не буду... Але, я не буду чекати.

Рано чи пізно забути.

Рано чи пізно вибачити все.

Але, я не буду тебе чекати… Тебе чекати!

Тебе чекати