Я же не просила - Инна Вальтер

А я столько раз открывалась, я в дружбу верила.

И столько же раз ошибалась и ненавидела.

Помню молча стояли, понимали без слов.

Мы с тобой заигрались в это слово любовь.

Ты держал мою руку, время полночь, темно.

Я боялась смотреть в глаза, а вдруг там нет ничего.

Я же, я же, я не просила, рисовать тебе мою жизнь.

Я же, я тебе подарила эти сладкие дни.

А ты столько раз открывался, ты так хотел семью.

И столько же раз собирался мне сказать ухожу.

Только ночь наступает, мы с тобой говорим.

Эта ночь уже знает, а мы что-то творим.

Умом понимаем, но жить не хочется так.

Я боюсь отпустить тебя, вдруг ты мне друг, а не враг.

Я же, я же, я не просила, рисовать тебе мою жизнь.

Я же, я тебе подарила эти сладкие дни.

А я стільки разів відкривалася, я в дружбу вірила.

І стільки вже раз помилялася і ненавиділа.

Пам'ятаю, мовчки стояли, розуміли без слів.

Ми з тобою загралися в це слово кохання.

Ти тримав мою руку, час опівночі, темно.

Я боялася дивитися в очі, а раптом там немає нічого.

Я ж, я, я не просила, малювати тобі моє життя.

Я ж, я тебе подарувала ці солодкі дні.

А ти  стільки разів відкривався, ти так хотів сім'ю.

І стільки вже раз збирався мені сказати йду.

Тільки ніч настає, ми з тобою говоримо.

Ця ніч уже знає, а ми щось творимо.

Розумом розуміємо, але жити не хочеться так.

Я боюся відпустити тебе, раптом ти мені друг, а не ворог.

Я ж, я, я не просила, малювати тобі моє життя.

Я ж, я тебе подарувала ці солодкі дні.