Дымом лечилась - Инна Вальтер

Сделай мне музыку громче, да посильней

Сделай, как душенька просит, не жалей

Останусь в машине, в дом подняться, тяжело.

Сегодня не сплю, просыпаться, ради чего?

Где же найти эти силы, полюбить себя?

С потенциалом в могилу, все страху отдала

Знаю, получить уважение тяжело

Сердце устало сжиматься, мое

Да перед кем мне оправдывать честь

О чем сожалеть?

Если так уже прожила, если все не стереть

Жизнь, фольгой накрылась

Дым, дымом лечилась

Что обо мне скажут люди, когда выйду?

Что обо мне скажут дети, когда вырастут?

Вопросы в себе ломаете уже в который раз

А жить просто забываете, получив отказ

С любовью не дарят уверенность

Того ли любишь

И если детства мечту предала свою

Не искупишь

Такой ты выросла, девочка

Помню мысли твои, прости

Ты видишь в истерике, стой, куда ты?

Обними

Да перед кем мне оправдывать честь

О чем сожалеть?

Если так уже прожила, если все не стереть

Жизнь, фольгой накрылась

Дым, дымом лечилась

Видишь, так вышло

Что и поговорить то особо не с кем

Сегодня хватаются за каждое сказанное слово

Чтобы разорвать тебя, подобно каннибалам

В погоне на высоких скоростях

За прекрасной жизнью

Дай понять мне, что все хорошо

Пожалуйста, просто обними, обними

Да перед кем мне оправдывать честь

О чем сожалеть?

Если так уже прожила, если все не стереть

Жизнь, фольгой накрылась

Дым, дымом лечилась

Зроби мені музику голосніше, та сильніше

Зроби, як душенька просить, не шкодуй

Залишуся в машині, до хати підвестися, важко.

Сьогодні не сплю, прокидатися, заради чого?

Де ж знайти ці сили, полюбити себе?

З потенціалом у могилу, все страху віддала

Знаю, отримати повагу важко

Серце втомилося стискатися, моє

Та перед ким мені виправдовувати честь

Про що жалкувати?

Якщо так уже прожила, якщо все не стерти

Життя, фольгою накрилося

Дим, димом лікувалася

Що про мене скажуть люди, коли вийду?

Що про мене скажуть діти, як виростуть?

Питання в собі ламаєте вже вкотре

А жити просто забуваєте, отримавши відмову

З любов'ю не дарують упевненість

Чи того любиш

І якщо дитинства мрію зрадила свою

Не спокутуєш

Такий ти виросла, дівчинко

Пам'ятаю думки твої, вибач

Ти бачиш в істериці, стій, куди ти?

Обійми

Та перед ким мені виправдовувати честь

Про що жалкувати?

Якщо так уже прожила, якщо все не стерти

Життя, фольгою накрилося

Дим, димом лікувалася

Бачиш, так вийшло

Що й поговорити те особливо нема з ким

Сьогодні хапаються за кожне сказане слово

Щоб розірвати тебе, подібно до канібалів

У гонитві на високих швидкостях

За прекрасним життям

Дай мені зрозуміти, що все добре

Будь ласка, просто обійми, обійми

Та перед ким мені виправдовувати честь

Про що жалкувати?

Якщо так уже прожила, якщо все не стерти

Життя, фольгою накрилося

Дим, димом лікувалася