Привыкая к боли - Инна Вальтер

Разрываешь душу мою,

А мне уже давно не больно

На исходи силы, я стерплю,

Но не уходи мне так спокойней

Доведешь до слез, и улыбнешься

Как тебе приятно делать боль

Все скинешь на любовь, и так не скромно

Отобьешь желание идти домой

Боюсь я одиночества, терплю

Поэтому тебя не отпускаю

И что же с этой болью делаем мы

Мы просто к этой боли привыкаем

Все мои причины не причины,

А лишь оправдания мои

И все что я могу это бежать от правды,

А правда это страх до конца дойти

И все что я могу это бежать от правды,

А правда это страх до конца дойти

Разрываешь душу мою,

А мне уже давно не больно

Почему нельзя нам просто жить

Почему не можем жить спокойно

Доведешь до слез, и улыбнешься

Как тебе приятно делать боль

Все скинешь на любовь, и так не скромно

Отобьешь желание идти домой

Все скинешь на любовь, и так не скромно

Отобьешь желание идти домой

Розриваєш душу мою,

А мені вже давно не боляче

На виходь сили, я стерплю,

Але не йди мені так спокійніше

Доведеш до сліз, і посміхнешся

Як тобі приємно робити біль

Все скинеш на любов, і так не скромно

Відіб'єш бажання йти додому

Боюся я самотності, терплю

Тому тебе не відпускаю

І що з цим болем робимо ми

Ми просто до цього болю звикаємо

Усі мої причини не причини,

А тільки виправдання мої

І все що я можу це втекти від правди,

А правда це страх до кінця дійти

І все що я можу це втекти від правди,

А правда це страх до кінця дійти

Розриваєш душу мою,

А мені вже давно не боляче

Чому не можна нам просто жити

Чому не можемо жити спокійно

Доведеш до сліз, і посміхнешся

Як тобі приємно робити біль

Все скинеш на любов, і так не скромно

Відіб'єш бажання йти додому

Все скинеш на любов, і так не скромно

Відіб'єш бажання йти додому