Столик на двоих - Игорь Николаев

Я приду в знакомый ресторан,

Пусть накроют столик на двоих.

Пригублю вина и буду ждать.

Будет вечер теплым, как тогда,

Будет та же на небе звезда,

Мы с тобою встретимся опять.

ПРИПЕВ:

Но

Не прокрутишь назад кино,

Где тонул я давным-давно

В ласковых глазах твоих.

Да…

Не заметила ты сама,

Что уже замела зима

Этот столик на двоих,

Этот столик на двоих.

Лунный свет мерцает сквозь стекло.

Странно понимать, что всё прошло,

И наивно плакать напоказ.

Но почему же сердце так стучит?

Столик на двоих и… две свечи —

Точно так же всё, как в первый раз.

Но

Не прокрутишь назад кино,

Где тонул я давным-давно

В ласковых глазах твоих.

Да…

Не заметила ты сама,

Что давно замела зима

Этот столик на двоих.

Не заметила ты сама,

Что давно замела зима

Этот столик на двоих.

Скомканную пачку сигарет,

На бокале от помады след

Ты оставишь на пустом столе.

Ты поверь, мой друг, я не сержусь.

Этот столик на двоих, клянусь,

Самый мой любимый на земле,

Самый мой любимый на земле…

Я прийду в знайомий ресторан,

Нехай накриють столик на двох.

Пригублю вина і чекатиму.

Буде вечір теплим, як тоді,

Буде також на небі зірка,

Ми з тобою зустрінемося знову.

ПРИСПІВ:

Але

Не прокрутиш назад кіно,

Де тонув я давним-давно

У ласкавих очах твоїх.

Так…

Не помітила ти сама,

Що вже заміла зима

Цей столик на двох,

Цей столик на двох.

Місячне світло мерехтить крізь скло.

Дивно розуміти, що все пройшло,

І наївно плакати напоказ.

Але чому ж серце так стукає?

Столик на двох і... дві свічки —

Так само, все, як вперше.

Але

Не прокрутиш назад кіно,

Де тонув я давним-давно

У ласкавих очах твоїх.

Так…

Не помітила ти сама,

Що давно заміла зима

Цей столик на двох.

Не помітила ти сама,

Що давно заміла зима

Цей столик на двох.

Зім'яту пачку цигарок,

На келиху від помади слід

Ти залишиш на порожньому столі.

Ти повір, мій друже, я не серджуся.

Цей столик на двох, клянусь,

Самий мій коханий на землі,

Самий мій коханий на землі…