Стефания - Игорь Николаев

И вот опять, накинув плащ,

Иду среди толпы беспечной.

В наивных фильмах и стихах,

В наивных фильмах и стихах,

Любовь бывает бесконечной.

Но в жизни всё наоборот,

Я это понял слишком поздно,

Тебя никто мне не вернёт,

Тебя никто мне не вернёт —

И свет не вернуть погасшим звёздам.

Припев:

Стефания, Стефания,

Я гляжу во сне в глаза твои святые!..

Почему же мы чужие, Стефания, Стефания?

Стефания!

Я одинок, мой добрый друг,

Тебя никто мне не заменит,

Моей любви замкнулся круг,

Моей любви замкнулся круг,

Я жду тебя на этой сцене.

Быть может где-то в темноте,

Из глубины большого зала,

В моей немыслимой мечте,

В моей немыслимой мечте,

«Прости меня» — ты прошептала.

Припев:

Стефания, Стефания,

Я гляжу во сне в глаза твои святые!..

Почему же мы чужие, Стефания, Стефания?

Стефания!

Стефания!

Стефания, Стефания,

Я гляжу во сне в глаза твои святые!..

Почему же мы чужие, Стефания, Стефания?

Стефания!

Стефания!

І ось знову, накинувши плащ,

Іду серед натовпу безтурботного.

У наївних фільмах і стихах,

У наївних фільмах і стихах,

Кохання буває нескінченним.

Але в життя все навпаки,

Я це зрозумів занадто пізно,

Тебе ніхто мені не поверне,

Тебе ніхто мені не поверне—

І світло не повернути згаслим зіркам.

Приспів:

Стефанія, Стефанія,

Я дивлюся у сні в очі твої святі!

Чому ж ми чужі, Стефанія, Стефанія?

Стефанія!

Я одинок, мій добрий друже,

Тебе ніхто мені не замінить,

Моєму коханню замкнулося коло,

Моєму коханню замкнулося коло,

Я чекаю тебе на цій сцені.

Можливо десь у темряві,

З глибини великої зали,

У моїй немислимій мрії,

У моїй немислимій мрії,

«Пробач мені» - ти прошепотіла.

Приспів:

Стефанія, Стефанія,

Я дивлюся у сні в очі твої святі!

Чому ж ми чужі, Стефанія, Стефанія?

Стефанія!

Стефанія!

Стефанія, Стефанія,

Я дивлюся у сні в очі твої святі!

Чому ж ми чужі, Стефанія, Стефанія?

Стефанія!

Стефанія!