Он не первый - Игорь Корнилов

Он сходил от нее потихоньку с ума,

Нет не быстро, как выстрел,

А медленно очень,

А потом наступила нежданно зима.

Стали ночи длиннее, а дни все короче.

Он не знал куда деться от этих ночей.

Эти мысли о ней не давали покоя.

Он привык быть один, он привык, что ничей,

Что же делать теперь, когда их стало двое

Он не первый, как этот снег.

Он не первый, как эта ложь.

Он наверно не знает ответов на все вопросы.

Он не первый, как этот снег,

Он не первый, как майский дождь

Он не знает ещё, что и женщины лгут и звезды.

Он не знал, что она никому не верна,

Он не знал ничего, а ему и не надо

Было знать, потому что умела она

На ладони его опадать звездопадом.

Він сходив від її потихеньку з розуму,

Ні не швидко, як постріл,

А повільно дуже,

А потім настала несподівано зима.

Стали ночі довші, а дні все коротші.

Він не знав куди подітися від цих ночей.

Ці думки про неї не давали спокою.

Він звик бути один, він звик, що нічий,

Що робити тепер, коли їх стало двоє

Він не перший, як цей сніг.

Він не перший, як ця брехня.

Він напевно не знає відповідей на всі питання.

Він не перший, як цей сніг,

Він не перший, як травневий дощ

Він не знає ще, що і жінки брешуть і зірки.

Він не знав, що вона нікому не вірна,

Він не знав нічого, а йому і не треба

Було знати, бо вміла вона

На долоні його опадати зорепадом.