Небо / 02:40 - IDAN

Я не знаю сколько времени осталось до того как

В одиночестве мне будет одиноко,

Но я больше не заложник этой комнаты без окон

Работать каждый день над тем, чтоб не работать?!

Я бегу по своей полосе, сомневаясь, что это сон

С Богом побеседовав, сомневаюсь во всем —

Я сомневаюсь в себе, как я сомневаюсь в нем

Утопаю в воде, и там играю с огнем

Я как белка в колесе обозрения

Жизнь — кинотеатр, и я сел на последний

Завертел себе джейми, и откинул спинку кресла без резких движений

Пусть оно идет само — я буду здесь в наблюдении

От детства до последствий моих действий

От девственных до противоестественных воздействий

От тех, с кем я взрослел, и до тех, с кем я в разъезде —

Кадры проносятся, ничто не стоит на месте

Я молча наблюдаю картины, пока лед в стакане тает и мешается с джином

Из колонок объявляют о бесплатных напитках

И мой плот, слегка шатаясь, отрывается мигом!

И мы летим, ветер попутный опередив

Люди вокруг, но я нелюдим

Вспомнил на секунду, что по курсу Аделаида и штиль

Кто-то крикнул: «Синтезируй позитив!»

Но никого не разбудив, голос постепенно поутих

И на скорости исчез, оставив

Полосы из пены по пути,

А мы летели вниз, но нас никто не смог остановить

И вот я снова в этой комнате один

Словно парализованный, застыл

Вспомнил только образно подобие на копии картин,

А вскоре я их попросту забыл,

Но все вокруг меня теперь уже казалось полностью другим…

Пламя камина меня не греет

Манят огни за каменной дверью

Правильный выбор так очевиден, но

Я ни в чем еще не был так не уверен

Я не знаю скільки часу залишилося до того як

В самоті мені буде самотньо,

Але я більше не заручник цієї кімнати без вікон

Працювати щодня над тим, щоб не працювати?!

Я біжу по своїй смузі, сумніваючись, що це сон

З Богом поговоривши, сумніваюся в усьому.

Я сумніваюся в собі, як я сумніваюся в ньому

Потопаю у воді, і там граю з вогнем

Я як білка в колесі огляду

Життя — кінотеатр, і я сів на останній

Закрутив собі джеймі, і відкинув спинку крісла без різких рухів

Нехай воно йде саме — я буду тут у спостереженні

Від дитинства до наслідків моїх дій

Від невинних до протиприродних впливів

Від тих, з ким я дорослішав, і до тих, з ким я в роз'їзді —

Кадри проносяться, ніщо не стоїть на місці

Я мовчки спостерігаю картини, поки лід у склянці тане і мішається з джином

З колонок оголошують про безкоштовні напої

І мій пліт, злегка хитаючись, відривається миттю!

І ми летимо, вітер попутний випередивши

Люди навколо, але я нелюдимий

Згадав на секунду, що за курсом Аделаїда та штиль

Хтось крикнув: "Синтезуй позитив!"

Але нікого не розбудивши, голос поступово вщух.

І на швидкості зник, залишивши

Смуги з піни по шляху,

А ми летіли вниз, але нас ніхто не зміг зупинити

І ось я знову в цій кімнаті один

Немов паралізований, застиг

Згадав лише образну подобу на копії картин,

А незабаром я їх просто забув,

Але все навколо мене тепер уже здавалося зовсім іншим…

Полум'я каміна мене не гріє

Манять вогні за кам'яними дверима

Правильний вибір такий очевидний, але

Я ні в чим ще не був так не впевнений