Cesti: Il tito, Act 1: “Berenice, ove sei?" - Ian Bostridge

Berenice, ove sei?

Dove t’ascondi?

Luce degli occhi miei!

Berenice, ove sei?

Marmi o voi, che nel candore

Pareggiate la mia fé,

Per pietate palesate il mio sol,

Dite dov’è?

Folle, ma con chi parlo?

Ah che l’empia, l’indegna,

Conscia di sue lascivie,

E de’ miei torti,

Rapida qual baleno,

S’è ricovrata al nuovo amante in seno.

Furori armatemi,

Tutto ingombratemi

Di stigio ardor.

Cada svenata, e lacerata

L’empia spietata

Che già rapirmi

Con l’alma il cor.

Berenice, ove sei?

Dove t’ascondi?

Luce degli occhi miei!

Berenice, ove sei?

Marmi o voi, che nel candore

Pareggiate la mia fé,

Per pietate palesate il mio sol,

Dite dov’è?

Береніс, де ти?

де ти ховаєшся?

Світло моїх очей!

Береніс, де ти?

Мармури чи ти, хто в білизні

Зрівняй мою віру,

Для жалю відкрий моє сонце,

Де це?

Боже розум, але з ким я розмовляю?

Ах, що злий, негідний,

Усвідомлюючи його розпусту,

І про мої помилки,

Швидко, як спалах,

Вона знайшла притулок у свого нового коханого за пазухою.

Збройна лють,

Мене все захаращує

Стігійного запалу.

Знепритомнів і розірвався

Безжальне зло

Це мене вже викрадає

З альмою серцем.

Береніс, де ти?

де ти ховаєшся?

Світло моїх очей!

Береніс, де ти?

Мармури чи ти, хто в білизні

Зрівняй мою віру,

Для жалю відкрий моє сонце,

Де це?