Zephyr of Grace - Hyperion

As I see thy greed upon the ordinance

Disputed unholy seditions

Under the thirteenth shall I appear

Destroy the creation, the root of all fear… and doom

Unvarnished truth by the Zephyr Of Grace

Thy father giveth thee birth upon thine hands

Though, no light arise before me

Reaping the scars of my dreamy calamities

Whence comest thou?

I need to feed upon thee

I shall turn the sun, black as sackcloth of hair

And the moon shall cry red drops of blood

Touching the surface of the decieveth of heaven

Where thy greed’s no longer covered — despite the flooded

Bring me thy detest, for under the red moon shall I fall

Thou shalt see, I shan’t pass over the sky

Nor shall I come forth into heaven

Nor shalt I walketh under the hands of god

My final breathings (shall) bring me to the burning sevens

With no sensation nor obligation

Nor any self-hatred about

Shan’t these steps through the portal deny

The reversed blasphemy and take me through time

Grant me the heads, and the ten horns

And the ten crowns of hell

So shall the dragon worship the beast

And so shall we be worshiped in rewind

And thus my brethren, my fallen reverends

(Shall) the stars of heaven crush unto the earth

On the fields of the dying sun

Shall they depart as a scroll when it’s rolled

With no regret nor sensing a threat

Shall those where the cowardly dwell cower

Though, remember these following words

For no sun will shine upon the purple flower

…and so they shall fall like stars from their ancient firmament

Як я бачу твою жадібність до обряду

Спірні нечестиві заворушення

Під тринадцятим я з’явлюся

Знищити створіння, корінь усього страху… і загибель

Неприкрашена правда від Zephyr Of Grace

Твій батько народив тебе на твоїх руках

Хоча переді мною не виникає світло

Пожинаю шрами моїх мрійливих лих

звідки ти?

Мені потрібно годувати тобою

Я оберну сонце, чорне, як міштина волосся

І місяць заплаче червоними краплями крові

Доторкнутися до поверхні небесного небесного

Де твоя жадібність більше не прикрита — незважаючи на потоп

Принеси мені свою ненависть, бо під червоний місяць я впаду

Побачиш, я не пройду через небо

Я також не вийду на небо

Я також не буду ходити під руками Бога

Мої останні вдихи (приведуть) мене до палаючих сімок

Без сенсації чи зобов’язань

Ні про ненависть до себе

Чи не заперечують ці кроки через портал

Зворотне богохульство і перенесе мене крізь час

Дай мені голови й десять рогів

І десять корон пекла

Так дракон буде поклонятися звірові

І так нам буде поклонятися перемотуючи назад

А отже, мої брати, мої занепалі преподобні

(Чи) зірки небесні здавлюють на землю

На полях вмираючого сонця

Чи підуть вони, як сувій, коли його згорнуть

Не шкодуючи й не відчуваючи загрози

Ті, де живуть боягузливі, згорнуть

Але пам’ятайте наступні слова

Бо жодне сонце не світить на фіолетову квітку

…і тому вони впадуть, як зірки, зі своєї стародавньої тверді