Blood of the Ancients - Hyperion

Saturn is fallen, am I too to fall?

Am I to leave this haven of my rest?

This calm luxuriance of blissful light

All that is left of my lucent Empire

Deserted, void, nor any haunt of mine

The blaze, the splendor and the symmetry

I cannot see, but darkness, death and darkness!

Despair not, oh Titan of the Sun

We shall reforge your once glorious bastion

And bathe in your everlasting strength

All of our ancestral powers lies shattered, forlorn and awaits our renewal

Those who aspire wisdom and truth will immerse in his flames

Is this the end, or a new beginning?

The worth of mine haven decreased

Shall the sinful works of the evil bring the… Fall?

No by Tellus and her briny robes

Over the fiery frontier of my realms

I shall advance and bid Saturn to take his throne again

Сатурн впав, я впаду теж?

Чи покинути я цю гавань мого відпочинку?

Цей спокійний розкіш блаженного світла

Усе, що залишилося від моєї ясної Імперії

Безлюдний, порожній, ані мій притул

Яскравість, пишність і симетрія

Я не бачу, але темрява, смерть і темрява!

Не впадай у відчай, о Титане Сонця

Ми відродимо ваш колись славний бастіон

І купайся у своїй вічній силі

Усі сили наших предків розбиті, занедбані й чекають нашого оновлення

Ті, хто прагне мудрості й істини, зануриться в його полум’я

Це кінець чи новий початок?

Цінність мого притулку зменшилася

Чи гріховні діла зла принесуть… Падіння?

Ні від Теллус та її соляного одягу

Над вогненним кордоном моїх царств

Я піду вперед і запропоную Сатурну знову зайняти його трон