Seraphical Euphony - Hyperion

Across the interior solar empire

The origin of interminable rapture

Into the very nucleus of Tartaros

We embark on a sacred voyage.

May the benedictions of the elder Gods be upon us

And may they bestow valor, fortitude and wisdom unto our inner sanctum.

Take heed thou who seek to accompany our excursion, as this ordeal has ravaged

the spirits of many.

Let the stalwart prevail and the recreant falter as we descend further into the

maw of calamity and abomination.

Thou shall make payment and reverence and allow Charon to lead us yonder the

river of despisal.

As our journey has yet to begin…

Once you coalesce with the stars shalt all entrances seal

An incessant endeavour of agony, woe and entropy.

Cognizant of all the chastisements and rewards of this apparition

But whose melody shall we sing when the internal flames embrace us?

Upon enfolding thine quintessence

Sever thine hand from purpose

Phlegethon is joined by Lethes tears

Though baleful storms assail and deceive

Eonian zeal recites in euphony.

Pilgrimage most holy, supreme anchorite.

Blessed, but forlorn.

Unshackled,

but enslaved.

Familiar figures dismembers all seven senses, through the eternal is grief

divine.

Those who elude the kernel from the fruit of luminance

Walketh among fallacy, marooned and far from the fields of Elysium.

Virulence and fervid chasm reveling to extinguish all piety and creed,

dissevering the aum.

As sovereign catharsis absolves and purifies thou may at long last behold the

shores of ageless quietus.

Upon enclosing obsolescence

Harken and praise with purpose

Phlegathon scorches as Cocytus writhes.

Thenceforth, thy storms shall never seize

Eonian zeal recites in euphony.

Eternal euphony…

По всій внутрішній Сонячній імперії

Походження нескінченного захоплення

До самого ядра Тартароса

Ми вирушаємо у священну подорож.

Нехай благословення старших Богів будуть над нами

І нехай вони дарують доблесть, силу духу та мудрість нашому внутрішньому святині.

Будьте уважні, хто прагне супроводити нашу екскурсію, оскільки це випробування спустошило

духи багатьох.

Нехай стійкий переможе, а відпочивальник захитнеться, коли ми спускаємося далі вглиб

пасти лиха й гидоти.

Ти зробиш оплату й шануєш і дозволиш Харону проводити нас туди

річка депісала.

Оскільки наша подорож ще не розпочалася…

Після того, як ви об’єднаєтесь із зірками, усі входи запечатайте

Безперервні зусилля агонії, горя та ентропії.

Обізнаний з усіма покараннями та нагородами за це привид

Але чию мелодію ми будемо співати, коли внутрішнє полум’я обіймає нас?

Після охоплення вашої квінтесенції

Відірвай руку від мети

До Флегетону приєднуються сльози Летеса

Хоч лихолішні бурі нападають і обманюють

Еонійська завзяття декламує доброзвучно.

Паломництво найсвятіший, верховний отшельник.

Благословенний, але занедбаний.

розкутий,

але поневолений.

Знайомі постаті розчленовують усі сім почуттів, через вічне — горе

божественний.

Ті, хто ухиляється від ядра від плоду світлення

Ходить серед обману, виснажений і далеко від полів Елізіума.

Жорстокість і гаряча прірва впиваються, щоб знищити всяку побожність і віру,

розкриття аум.

Оскільки суверенний катарсис звільняє та очищає, ви нарешті можете побачити

береги нестаріючої тиші.

При додаванні застарілості

Прислухайтеся і хваліть цілеспрямовано

Флегатон палає, коли Коцит корчиться.

Відтепер твої бурі ніколи не охоплять

Еонійська завзяття декламує доброзвучно.

Вічна співчуття…