Sorcerer - Howling Sycamore

In the twilight hours

Deep within the hidden grasses

Ferns and branches

Of thick and ancient forest

I lay myself to rest

Each night

Between two trees I carve a circle

Scraping and pulling away the dried leaves

Branches, roots, and grasses

Revealing the damp, dark earth

I plant myself there

In this womb

In this tomb

I surrender my flesh to

Move away from my bones

And slither like veins

From my heart

Crawling like vines

To ground myself once again

With the rising of the sun’s rays

Reaching through the thick wooded hideaway

All my tears mix with dew and I’m renewed

I am a vortex

I open my eyes to you

As time slows down

We dive through layers together

Levels of matter invisible to eyes of others

I see who you are

Underneath the lies you tell yourself

I am an evergreen

I am never ending

I move towards you

I give to you

And you would take

Until there’s nothing left to give

I am destruction

I am the fires and earthquakes

Deep within the belly of this Earth

Flaming through my eyes

I take back what’s mine

As I leave you to wither and carbonize

I am the raging seas

Spewing foam and salt and tracing

A path of descent into the murky waters of

A downward spiral of renewal

I am a catalyst

Spinning into time

Spiraling into itself

As old as age

And as young as this moment

Like a snake devouring its own tail

I am the raging sea

Spewing foam and salt and tracing

A path of descent into the murky waters of

A downward spiral of renewal

I am a catalyst

Spinning into time

Spiraling into itself

As old as age

And as young as this moment

Like a snake devouring its own tail

У сутінкові години

Глибоко в прихованих травах

Папороті і гілки

Густий і давній ліс

Я лягаю відпочити

Кожної ночі

Між двома деревами я вирізаю коло

Зішкріб і відривання висохлого листя

Гілки, коріння і трави

Розкриваючи вологу темну землю

Я саджу себе там

У цій утробі

У цій могилі

Я віддаю свою плоть

Відійди від моїх кісток

І ковзають, як жили

Від мого серця

Повзають, як лози

Щоб знову заземлитися

Зі сходом сонячних променів

Протягнувшись через густий лісистий схов

Усі мої сльози змішуються з росою, і я оновлююся

Я — вихор

Я відкриваю на вас очі

Оскільки час сповільнюється

Ми занурюємось у шари разом

Рівні матерії, невидимі очам інших

Я бачу, хто ти

Під брехнею, яку ти собі говориш

Я вічнозелений

Я ніколи не закінчую

Я рухаюся до вас

Я дарую вам

А ти б узяв

Поки не залишиться нічого, щоб дати

Я   знищення

Я — пожежі й землетруси

Глибоко в череві цієї Землі

Полум’я в моїх очах

Я забираю те, що моє

Як я залишаю вас в’янути й обуглитися

Я — бурхливі моря

Вивергає піну і сіль і трасування

Шлях спуску в каламутні води

Низхідна спіраль оновлення

Я — каталізатор

Повертаючись у час

Закручується в себе

Стільки як вік

І такий же молодий, як цей момент

Як змія, що пожирає свій хвіст

Я — бурхливе море

Вивергає піну і сіль і трасування

Шлях спуску в каламутні води

Низхідна спіраль оновлення

Я — каталізатор

Повертаючись у час

Закручується в себе

Стільки як вік

І такий же молодий, як цей момент

Як змія, що пожирає свій хвіст