Por los Ceniceros - Hora Zulú

De dar tantos bandazos me ha parecio ver un arte

En construir un camino pa no ir a ninguna parte

Y al menos vi motivos siempre como pa decirte

Que quizas nunca tuve nada nuevo que contarte

De no saber que hacer entre otra vez en este obstracismo

Llamado a ser soldado en las filas del pesimismo

Me puse a revisar las bases de mi agnosticismo y

Por no querer creer no quise creer ni en mi mismo

Salí de las fronteras del que siento por mi pueblo

Fui cogiendo conceptos y reuniendo vocablos

Y ahora creo que soy arbol pues el viento no me dobla

Y si se marcha esta niebla podras ver de que te hablo

Ponle dos velas al patrono de los increibles

Que no nacio este pobre predicador en un establo

Mas si hay un nubarron tan grande que tu mente nuble

Tambien sabré buscarme a mi sanpedro y mi sanpablo

Que ahora ha cambiao mi suerte

Y me han vuelto a entrar ganas de querer quererte

Y contarte que to esto no lo hago ni mucho menos yo por ti

Y no me siento na arrepentido tengo que serte del to sincero

Porque las penas mato el olvido me las deje por los ceniceros

Me las deje

Me di cuenta hace tiempo que tachando era intachable

Consegui lo imposible el dia que perdi un imperdible

Deje en mi casa aquello que no fuera indispensable

Me resulto impensable echar mas de lo imprescindible

Quisieron ver desde abajo como cruzaba el cable

Y entonces mi equilibrio se les demostró infalible

Quisieron discutir otra veh lo que es indiscutible

Que matan mas la lenguas afiladas que los sables

De nada me hubiera servido repartir mandobles

Se gana en esta vida mucho mas con ser amable

Y no se mira con los mismos ojos al temible

Hare pues de mi verso un elemento masticable

Y que digan lo que digan si que hablen lo que hablen

Que a mi que a mi que anden diciendo me parece predecible

Que tan solo peleando me convertire en vencible

Pero mi pensamiento no se hara domesticable

Iban por mi pero con las prisas

Se olvidaron de hacer bien las cosas

Se olvidaron de ocultar las risas

Y su caida fué vertiginosa

No contaron con mi enorme peso

Subestimaron mi suerte incluso

Dudaron de la fe que profeso

Mas confieso que mi fe se impuso

Від стількох хитів мені здалося, що я побачив мистецтво

У будівництві дороги нікуди не йти

І, принаймні, я завжди бачив причини, які хочу вам сказати

Це, можливо, я ніколи не мав сказати тобі нічого нового

Не знаючи, що робити між знову в цьому обстрацизмі

Покликаний бути солдатом у рядах песимізму

Я почав переглядати основи свого агностицизму і

Тому що я не хотів вірити, я навіть не хотів вірити в себе.

Я покинув межі того, що відчуваю до свого народу

Я брав поняття і збирав слова

А тепер я думаю, що я дерево, бо вітер мене не гне

І якщо цей туман піде, ви зможете побачити, про що я говорю

Поставте дві свічки на покровителя неймовірних

Хіба цей бідний проповідник не народився в стайні

Але якщо є хмара така велика, що ваш розум затьмарений

Я також буду знати, як шукати свого санпедро та свого санпабло

Що тепер моя удача змінилася

І вони викликали у мене бажання полюбити тебе знову

І скажу вам, що я не роблю всього цього, а тим більше не для вас

І мені не шкода, я повинен бути з тобою чесним

Бо забуття вбивало печалі, я залишив їх на попільнички

Я залишив їх

Я давно зрозумів, що перекреслення бездоганно

Я досяг неможливого в той день, коли втратив шпильку

Залишаю в моєму домі те, що не є необхідним

Для мене було немислимо брати більше, ніж необхідно

Вони хотіли побачити знизу, як перетинався кабель

І тоді моя рівновага виявилася для них непогрішною

Хотіли обговорити інше, що безперечно

Що гострі язики вбивають більше, ніж шаблі

Роздавати мечі було б марно

Ви заробляєте набагато більше в цьому житті, будучи добрим

І на страшного не дивишся одними очима

Тому я зроблю свій вірш елементом для жування

І нехай говорять, що говорять, якщо говорять те, що говорять

Те, що вони говорять, здається мені передбачуваним

Що тільки борючись, я стану переможним

Але моя думка не стане ручною

Вони йшли за мною, але поспішали

Вони забули зробити все правильно

Вони забули приховати сміх

І його падіння було запаморочливим

Вони не розраховували на мою величезну вагу

Вони навіть недооцінили мою удачу

Вони сумнівалися у вірі, яку я сповідую

Але зізнаюся, моя віра перемогла