Плацкарт номер восемь - HOMIE

От постели на север катимся в уютном купе мы.

Домой пишут письма люди, а у нас кроссворды, сканворды.

Тают километры за окном.

Очередь большая за кипятком.

Постельное белье открывают ртом, застилают простыни белые.

Проводник заберет билет, запихивая в книжку дрожа их;

И каждый день, как в последний миг людей навсегда провожает.

Огни за окном.

Дальше от дома, но так все знакомо.

Дочитай свою книгу потом, и расскажи мне о чем там.

Если ты играешь, то для меня.

Если ты готовишь, то для меня.

И если поезда заберут меня -

Проводи меня, не забывай меня.

Если ты играешь, то для меня.

Если ты готовишь, то для меня.

И если поезда заберут меня -

Проводи меня, не забывай меня.

Голоса между вагонов.

Чувствую в тамбуре кто-то там курит.

Люди в погонах.

Туалеты закрыты, откроют не скоро.

На фотографии тебя узнают и спросят: "Куда ты?"

Ты отвечаешь: "До конца. До конца, туда и обратно".

Шуршат роллтоны;

чавканье, слышно из края вагона.

Крошки батона рассыпаны под ногами, как бисер.

Пух от подушки летает, медленно падая прямо на руки.

Пускай закладкой служит она в дороге этой далекой.

Если ты играешь, то для меня.

Если ты готовишь, то для меня.

И если поезда заберут меня -

Проводи меня, не забывай меня.

Если ты играешь, то для меня.

Если ты готовишь, то для меня.

И если поезда заберут меня -

Проводи меня, не забывай меня.

Если ты играешь, то для меня.

Если ты готовишь, то для меня.

И если поезда заберут меня -

Проводи меня, не забывай меня.

Від ліжка на північ котимося у затишному купе ми.

Додому пишуть листи люди, а в нас кросворди, сканворди.

Тануть кілометри за вікном.

Черга велика за окропом.

Постільна білизна відкривають ротом, застилають простирадла білі.

Провідник забере квиток, запихаючи в книжку тремтячи їх;

І щодня, як останньої миті людей назавжди проводжає.

Вогні за вікном.

Далі від дому, але все так знайоме.

Дочитай свою книгу потім і розкажи мені про що там.

Якщо ти граєш, то для мене.

Якщо ти готуєш, то для мене.

І якщо поїзди заберуть мене

Проведи мене, не забувай мене.

Якщо ти граєш, то для мене.

Якщо ти готуєш, то для мене.

І якщо поїзди заберуть мене

Проведи мене, не забувай мене.

Голоси між вагонами.

Відчуваю у тамбурі хтось там палить.

Люди у погонах.

Туалети зачинені, відкриють не скоро.

На фотографії тебе впізнають і спитають: "Куди ти?"

Ти відповідаєш: "До кінця. До кінця, туди і назад".

Шурхають роллтони;

човкання, чути з краю вагона.

Крихітки батона розсипані під ногами, як бісер.

Пух від подушки літає, повільно падаючи прямо на руки.

Нехай закладкою служить вона у дорозі цій далекій.

Якщо ти граєш, то для мене.

Якщо ти готуєш, то для мене.

І якщо поїзди заберуть мене

Проведи мене, не забувай мене.

Якщо ти граєш, то для мене.

Якщо ти готуєш, то для мене.

І якщо поїзди заберуть мене

Проведи мене, не забувай мене.

Якщо ти граєш, то для мене.

Якщо ти готуєш, то для мене.

І якщо поїзди заберуть мене

Проведи мене, не забувай мене.