Seventeen - Hey Rosetta!

We watch the land*

And imagine our bodies buried within

All the blurring green

Imagine our bodies hovering

We’re always on the edge

We’re always on the edge of something bigger than this.

Said: I ain’t married yet,

Not some marionette,

I cut my strings and i went wandering

Between two poles

One was dirt and the other was gold

They push and pull

If one is evil is the other one good?

Is it good?

Cause we’re always on the edge

We’re always on the edge of something bigger than this

Cause we’re always on the edge

We’re always on the edge of some impossible trick

I spit my piece

The words are sweet

But they hardly speak

So I shut my teeth and I won’t say anything

I’m losing you.

I can see it.

I’m losing you.

I can see it.

I can see it.

I can see through.

the thin skin’s moving.

I can see through it.

Like a loose balloon, I am lost and loving the view

Ми спостерігаємо за землею*

І уявіть наші тіла, поховані всередині

Все розмивається зеленим

Уявіть, що наші тіла зависають

Ми завжди на краю

Ми завжди на кроці чогось більшого, ніж це.

Сказав: я ще не одружений,

Не якась маріонетка,

Я перерізав свої струни і пішов блукати

Між двома полюсами

Один був брудом, а інший золотом

Вони штовхають і тягнуть

Якщо один злий, другий добрий?

Це добре?

Бо ми завжди на межі

Ми завжди на кроці чогось більшого, ніж це

Бо ми завжди на межі

Ми завжди знаходимося на краю неможливих трюків

Я плюю свій шматок

Слова солодкі

Але вони майже не говорять

Тому я закрию зуби і не скажу нічого

я втрачаю тебе.

Я можу це бачити.

я втрачаю тебе.

Я можу це бачити.

Я можу це бачити.

Я бачу наскрізь.

тонка шкіра рухається.

Я бачу наскрізь.

Як розпущена повітряна куля, я загублений і обожнюю вид