Dachpappe - Herr von Grau, Chefket

Ich mache nichts und das absichtlich, lass fünfe grade sein

Obwohl da unten der Verkehr heult wie nen Klageweib

Das Licht und der Dunst machen Kunst, fern jeder Vernunft

Und alles um mich rum schrumpft zu 'nem Punkt

Ich glotz in den Smog

Weit weg vom bekloppten Trott

Heut ist der Alltag mir zu kleinkariert, wie n' Schottenrock

Ich sitz auf dem Dach

Schon seit letzter Nacht

Ich hab hier den perfekten Platz

Und selten war nen Flash so krass

Die Sonne ging auf

Nur weil sie wusste dass ich sie brauch

Wärmte meine Haut und meinen Bauch

Wie der Whiskey auf

Einfach sitzen

Mein Blick ist voll von feinen Blitzen

Filigran wie Bleistiftspitzen

Ich sitze hier bequem wie auf schwebenden Seidenkissen

Spiele mit dem Gedanken mich ewig hier einzunisten

Und wo zum Teufel ich bleibe würde dann keiner wissen

Dieser Gedanke fühlt sich echt super an, so leicht und gut

Ich bleib hier oben und hör der Zeit beim verstreichen zu

Ich hör der Zeit zu wie sie verrinnt, sie macht das ganz von alleine

Nur der Strom allein bestimmt, welche Richtung er nimmt

Auf seinem Weg frisst er sich durch Steine (2x)

Die bösen Geister sind weit weg

Alles was ich sonst einsteck

Ist verschwunden im Zeitleck

Nun weiß ich wie Unendlichkeit schmeckt

Fern jedem Scheißdreck

Denn ich hab meine Blicke über der Stadt

Neben mir geht ein Spatz spazieren

Und fragt sich: Wie ist das passiert?

Ein Menschenjunges auf meinem Dach!

Verdammt nochmal was macht das hier?

Das ist kein gutes Nachbarstier

Ab dafür, Fluchtreflex!

Jetzt ist er weg und hat sich da irgendwo in der Luft versteckt

Ich wette mit dem Fernsehturm, wer von uns mehr auf Sendung is

Meine wacklige Kopfkamera steht kurz vor 'nem Bänderriss

Doch keiner sieht wenn ich jetzt abkacke

Nur Spatzen und Dachpappe

Scheißegal wenn ich jetzt einpenn

Und mir dabei mal saftig an Sack packe

Ich genieße diese Vogelperspektive

Die mir komplett den Atem raubt, so wie erste Liebe

Die Leute da unten sehnen mich nicht

Sie sind fixiert auf Ergebnisse

Reden und gehen ihrer Wege

Sie zelebrieren das Alltägliche

Ich schließe meine Augen und sehe rosarot

Bin sowas von overdosed

Und darüber sogar froh

Denn ich werde eins mit allem

Die Welt ist mein Fleisch und Blut

Ich bleib hier oben und hör der Zeit beim verstreichen zu

Ich hör der Zeit zu wie sie verrinnt

Sie macht das ganz von alleine

Nur der Strom allein bestimmt, welche Richtung er nimmt

Auf seinem Weg frisst er sich durch Steine (4x)

Я нічого не роблю і роблю це навмисне, нехай п’ятеро будуть прямими

Хоча унизу трафік виє, як скорботний

Світло і серпанок створюють мистецтво, далеко не будь-який розум

І все навколо мене стискається до точки

Я дивлюсь у смог

Далеко від дурної колії

Сьогодні будні для мене занадто дрібні, як кілт

Я сиджу на даху

З минулої ночі

У мене тут ідеальне місце

І рідко спалах був настільки кричущим

Сонце сходило

Просто тому, що вона знала, що вона мені потрібна

Зігріла мою шкіру і живіт

Як і віскі

Просто сиди

Мій погляд сповнений дрібних спалахів

Філігранні, як олівці

Сиджу тут зручно, наче на плаваючих шовкових подушках

Пограйте з ідеєю гніздитися тут назавжди

І тоді ніхто не знав би, де я, до біса

Ця думка справді чудова, така легко і добре

Я залишуся тут і послухаю, як минає час

Я слухаю час, як він стікає, він все робить сам

Лише течія визначає, в якому напрямку він рухається

На своєму шляху він їсть каміння (2x)

Злі духи далеко

Все інше я поклав у кишеню

Зник у часі витоку

Тепер я знаю, який смак нескінченності

Далеко від будь-якого лайна

Бо я дивлюся на місто

Поряд зі мною ходить горобець

І запитайте себе: як це сталося?

Дитинча на моєму даху!

Якого біса це тут робить?

Це не хороша сусідська тварина

Іди, рефлекс втечі!

Тепер його немає, десь ховається в повітрі

Б’юся об заклад, хто з нас більше в ефірі

Моя хитка головна камера ось-ось порве зв’язки

Але ніхто не бачить, чи я зараз сраю

Тільки горобці та толь

Неважливо, чи я зараз засну

І візьміть соковитий мішечок

Мені подобається цей вид з висоти пташиного польоту

Від цього аж дух захоплює, як перше кохання

Люди там унизу мене не жадають

Ви зациклені на результатах

Говоріть і йдіть своїм шляхом

Вони святкують будні

Я закриваю очі і бачу рожевий

Я якось передозований

І навіть радіти цьому

Тому що я стаю єдиним з усім

Світ — це моя плоть і кров

Я залишуся тут і послухаю, як минає час

Я слухаю час, як він проходить

Вона все робить сама

Лише течія визначає, в якому напрямку він рухається

На своєму шляху він їсть каміння (4x)