La java mondaine - Henri Salvador

On passait un soir, avenue du Bois

Et le p’tit Hubert dit «Qu'est-ce qu’on voit ?»

C'était les fusées du quatorze juillet

On a décidé d' s’encanailler

Y avait un p’tit bal au métro Jasmin

Qui tournait

On a commencé, la main dans la main

À danser

La marquis Duleu pour les douairières

Jouait des bretelles à sa manière

Y avait des saucisses et du gros rouquin

Par tonneaux

C'était féodal, on s' rinçait la dalle

À gogo

Et ces réjouissances populaires

M’ont tourné la tête, j’y vois plus clair

Et je repense à mon ancêtre de jadis

Le vieux sénéchal du Millepertuis

Qui, sans sourciller, sa tête alla poser

Sur une guillotine bien aiguisée

Mais je me disais pendant qu’on dansait

Cet air tendre

Cette vieille Bastille, comme ils ont bien fait

De la prendre !

Ça n' servait à rien, toutes ces sales pierres

Ah, quelle bonne idée d' les foutre par terre !

Tous les gens riaient, les pétards claquaient

Dans la nuit

Hubert m’embrassait, ah, quel animal !

C’est exquis

Nous étions perdus dans cette foule

Qui nous emportait comme une houle

Et je repense à mon ancêtre de jadis

Le vieux sénéchal du Millepertuis

S’il nous avait vus gambader dans la rue

Il en serait resté sur le… ha la la la la

Ми проводили вечір на авеню дю Буа

І маленький Губерт каже: «Що ми бачимо?»

Це було чотирнадцяте липня ракети

Ми вирішили його в нетрях

У метро Жасмин був маленький бал

який обертався

Ми почали рука об руку

Танцювати

Маркіз Дулеу для вдов

Грав брекетами по-своєму

Були сосиски і жирний рудий

По бочках

Це було феодально, ми промивали плиту

Багато

І ці народні утіхи

Повернув голову, я бачу ясніше

І я згадую свого старого предка

Старий сенешаль звіробою

Хто, не здригнувшись, пішов спочивати

На гостру гільйотину

Але я думав про себе, поки ми танцювали

Це ніжне повітря

Та стара Бастилія, як добре вони зробили

Щоб взяти це!

Даремно було все ці брудні камені

Ах, яка гарна ідея покласти їх на землю!

Весь народ сміявся, петарди лунали

В ніч

Губерт поцілував мене, ах, яка тварина!

Це вишукано

Ми загубилися в цьому натовпі

Який нас поніс, як здуття

І я згадую свого старого предка

Старий сенешаль звіробою

Якби він бачив, як ми гуляємо на вулиці

Він залишився б на... ха-ла-ла-ла-ла