Douce - Hélène Ségara

Douces lampes ses yeux

Douces lueurs qui veillent

Sur le cours enchanté

Des mois et des saisons

Douces ses mains, sa voix

Qui me dit des merveilles

Et douce sa présence

Au coeur de ma maison

Douces les nuits d’hiver

Et douces les averses

Qui viennent repeupler la terre du jardin

Douces nos promenades, nos chemins de traverse

Douces les heures bleues du soir jusqu’au matin

Doux… Doux… Doucement

Malgré le monde

Et ses tourments

Tout doux, à l’abri du vent

Douce l'éternité

Qui coule des fontaines

Au printemps quand le vent dissipe les brouillards

Douce la porte ouverte à l’ombre du grand chêne

Et douce son odeur dans la soie d’un foulard

Douce la nuit d'été qui bleuit ses paupières

Et douce sa chaleur endormie dans le noir

Douce la certitude amicale des pierres

Et l’ombre d’un oiseau sur l'épaule du soir

Doucement…

Malgré le monde

Qui nous ment

Tout doux, à l’abri du temps…

Doucement…

Doucement…

М'які лампи його очі

М’які мерехтіння годинника

На зачарованому курсі

місяців і сезонів

М'які його руки, його голос

Хто мені каже дива

І мила його присутність

У серці мого дому

Солодкі зимові ночі

І м'які зливи

Хто прийшов, щоб заселити землю саду

Солодкі наші прогулянки, наші узбіччя

Солодкі блакитні години з вечора до ранку

М’який… М’який… Повільно

Незважаючи на світ

І його муки

Дуже м'які, захищені від вітру

мила вічність

що тече з фонтанів

Навесні, коли вітер розвіє тумани

Мило відчинені двері в тіні великого дуба

І його солодкий запах у шовку хустки

Солодка літня ніч, що синіє її повіки

І солодке його спляче тепло в темряві

Солодка дружня впевненість каменів

І тінь птаха на вечірньому плечі

Ніжно…

Незважаючи на світ

хто бреше нам

Дуже м'який, захищений від часу...

Ніжно…

Ніжно…