Man borde inte sova - Helen Sjöholm

Man borde inte sova när natten faller på

För tänk då blänker stjärnorna högt uppe i det blå

Det är så tyst och stilla

Att sova vore illa

Jag vandrar min vägar

Över slätt och genom skog

Och stjärnorna de följer mig

Så sällskap har jag nog

Det sägs att de är tusen mil

Och mer ändå från oss

Än brinner de med stadigt sken

Än flammar de som bloss

Som silver och kristaller

Nu deras gnistor faller

Och en och annan flämtar till när hon har brunnit ut

Så faller hon då blir det som en strimma rök till slut

Man kan väl aldrig drömma så grant och underbart

Som själva natten ter sig då stjärnor lyser klart

Det är som om det höres en silver spel som rördes

Man borde inte sova när natten faller på

Man borde se på stjärnorna

Man borde vara två

Не варто спати, коли настає ніч

Бо уявіть, що тоді зірки мерехтять високо в синьому

Так тихо і спокійно

Спати було б погано

Я ходжу своїми стежками

Через рівнини і через ліси

І зірки вони йдуть за мною

Мабуть у мене є така компанія

Кажуть, що вони за тисячу миль

І ще більше від нас

Вони все ще горять постійним сяйвом

Вони досі палають, як лісова пожежа

Як срібло і кристали

Тепер їхні іскри падають

І один-два задихи, коли вона перегоріла

То вона падає, то в кінці стає схожою на смугу диму

Ніколи не можна мріяти так чудово і чудово

Як з'являється сама ніч, коли яскраво сяють зірки

Ніби чуєш, як торкаються срібної гри

Не варто спати, коли настає ніч

Ви повинні дивитися на зірки

Вас має бути двоє