Koenig von Thule - Heimataerde

Es war ein König in Thule

Gar treu bis an sein Grab

Dem sterbend seine Buhle

Einen goldnen Becher gab

Es ging ihm nichts darüber

Er leert ihn jeden Schmaus;

Die Augen gingen ihm rüber

So oft er trank daraus

Und als er kam zu sterben

Zählt er seine Städt im Reich

Gönnt alles seinen Erben

Den Becher nicht zugleich

Er saß beim Königsmahle

Die Ritter um ihn her

Im hohem Vätersaale

Dort auf dem Schloß am Meer

Dort stand der alte Zecher

Trank letzte Lebensglut

Und warf den heil’gen Becher

Hinunter in die Flut

Er sah ihn stürzen, trinken

Und sinken in das Meer

Die Augen täten ihm sinken

Trank nie einen Tropfen mehr

У Туле був король

Вірний до могили

Його коханка помирає

Подарував золотий кубок

Він не дбав про це

Він осушує кожне свято;

Його очі закотилися

Як часто він пив з нього

А коли прийшов помирати

Чи рахує він свої міста в королівстві

Віддайте все його спадкоємцям

Не чашка водночас

Він сидів на королівському бенкеті

Лицарі навколо нього

У залі високого батька

Там у замку на березі моря

Там стояв старий гуляк

Випили останні вугілля життя

І кинув святу чашу

Вниз у припливі

Він бачив, як він упав, випив

І зануритися в море

Його очі опустилися б

Ніколи не пив жодної краплі