Babam - Heijan

Bomboş bi' hayat ve yine masam süslü kadehlerle

Biraz demli kafam çünkü aklıma gelmişti babam

Saatlerce içtim, kendi halime güldüm

Vazgeçtiğim insanlardan biriydi çünkü babam

Tuhaf değil mi?

Şimdi sarhoşum, kulakların çınlasın baba

Bi' hayli yorgunum ve tutmadığın ellerimden dökülüyor nefret

Bir defacık olsa bile oğlum de, benim, ben

Kaçıncı kadeh böyle?

Gözlerim hep kan kuyusu,

Onca zaman geçti, di mi?

Belki beni de unuttun

Bir defacık olsa bile, gel, kokunu unuttum

Hasretinden içtiğim kaçıncı kadeh?

Bilmiyorum

Çocukluğumu kaybettim, telafisi sokaklarda

Gençligimse hep duman altı, bi' ufak güzel kafam

Ha, bir de gönül yaram, onu hiç sorma babam

Avutuyodum kendimi ben, ilaç olur belki zaman

Bi' parça yeşil bitki derdime dermandı bazen

Bazense mutluluk eksikti mavi gökyüzünden

Lakin hiç biri sen değil, senin yerin başka bende

Sen giderken hayatımı sikti attı bu dert, keder

Bi' parça yeşil bitki derdime dermandı bazen

Bazense mutluluk eksikti mavi gökyüzünden

Lakin hiç biri sen değil, senin yerin başka bende

Sen giderken hayatımı sikti attı bu dert, keder

Ne yazdığımı bilmiyorum, tek bildiğim yoksun yazdığım, babam

Ve lakin mutluluktan yoksun, hiç tebessüm ettiğini görmedim lan

Anlamıyosun, yanındayken özlemek nedir biliyor musun?

Çok severdi sigarayı sararken, öylece izlerdim

Gecenin her saati, çayla, türkü söylerdi

Gözlerime baktığımda kafamı önüme eğerdim

Bilirdim huyunu çünkü sinirlenir, döverdi

Ve lakin hayat böyle aktı, gitti gözlerimden

Bi' gün olsun görmedim güldüğünü

Ah, bi' bilsen ne maymunluklar yaptım

Eser yoktu bir gülüşten, derdi neydi merak ettim

Neden nefret etti benden?

Anladım

Sevmeyecek, rüyalarıma girmeyecek

Yıllarca beklesem de oğlum deyip öpmeyecek

Adına yazdığım bu parçayı bilsem ki dinleyecek

Oğul tadında yazardım, çalınca of çekecek

Anladım, sevmeyecek, rüyalarıma girmeyecek

Yıllarca beklesem de oğlum deyip öpmeyecek

Adına yazdığım bu parçayı bilsem ki dinleyecek

Oğul tadında yazardım, çalınca of çekecek

Порожнє життя і знову мій стіл з прикрашеними келихами

Я трохи п’яний, бо думав про свого батька

Я пив годинами, сміявся над собою

Він був одним із тих, кого я відмовився через свого батька

Хіба це не дивно?

Я зараз п'яний, тату, тату у вухах

Я дуже втомився, і ненависть ллється з моїх рук, які ти не тримаєш

Навіть якщо це лише раз, мій син теж, я, я

Яке це скло?

Мої очі завжди криниці крові,

Це було так довго, чи не так?

Може, ти мене теж забув

Хоч раз, прийди, я забув твій запах

Яку склянку туги я випив?

я не знаю

Я втратив дитинство, надолужу це на вулиці

В юності завжди була під димом, гарна маленька голівка

Ой, у мене теж серце болить, не питай його, батьку.

Я втішався, може, час стане ліками

Іноді шматочок зеленої рослини був ліками від моєї проблеми.

Часом щастя не вистачало з блакитного неба

Але жоден з них - це ти, твоє місце в іншому місці в мені

Коли ти пішов, цей біль і печаль з’їхали моє життя

Іноді шматочок зеленої рослини був ліками від моєї проблеми.

Часом щастя не вистачало з блакитного неба

Але жоден з них - це ти, твоє місце в іншому місці в мені

Коли ти пішов, цей біль і печаль з’їхали моє життя

Я не знаю, що я пишу, я знаю лише те, що я пропав, мій батько

І все ж, позбавлений щастя, я ніколи не бачив, щоб ти посміхався, чоловіче

Ти не розумієш, чи знаєш ти, що таке сумувати, коли ти поруч?

Йому так сподобалося, коли він згортав сигарету, я просто дивився

Кожної години ночі, за чаєм, він співав пісню

Я схилив голову, коли дивився собі в очі

Я знав його настрій, тому що він розгнівався і бив його.

І все-таки життя текло так, воно покинуло мої очі

Я не бачила, як ти посміхаєшся цілий день

Ах, якби ви тільки знали, яких мавп я наробив

Не було й сліду посмішки, мені було цікаво, що він говорить

Чому він мене ненавидів?

Я розумію

Не полюбить, не прийде в мої сни

Навіть якщо я чекаю роками, він не подзвонить і не поцілує мене

Якби я знав цей твір, від імені якого написав, хотів би, щоб він послухав

Писав як син, зітхне, як вкраде

Зрозумів, не полюблю, не прийде у сні

Навіть якщо я чекаю роками, він не подзвонить і не поцілує мене

Якби я знав цей твір, від імені якого написав, хотів би, щоб він послухав

Писав як син, зітхне, як вкраде