Watchmaker - Hands Like Houses

Watchmaker, teach me the ways.

I want to learn the secrets and the sciences of seconds,

The methods to dull my ears to the sound.

Teach me how to rewind, rewind,

So I can relive every second,

Minute, all I missed oh.

I’m always focused on the next thing

If only I could pause and re.

Teach me how!

If I were a watchmaker, I’d build suspension into the springs.

Hidden gears, secret faces.

Undiscovered hours to keep you in.

There’ll be no back, there’ll be no forth,

Just us, where we are.

Watchmaker, teach me the workings.

I want to learn the secrets and the sciences of seconds.

Teach me the seasons, the measure of these machines.

I’m haunted by mechanical sounds.

Damped, stolen and swallowed, relentless, counting down

In the bellies of old enemies.

I’m plagued by the tick tock, tick tock,

But with vehemence I’ll take to their faces and tear them away.

Come teach me the ways of the watchmaker,

We’ll dull our ears to the sound.

There’s tension in me, I’m wound up and bound to an endless release.

A robin imprisoned in a carved clock, I’m a tune locked in a music box

To a grave melody.

I can feel a nervousness in my fingers.

To spindles, they’re wasting away.

And with every twitch, they’re turning,

Passing by with my meaningless revolutions.

I gazed too deep, I leaned in too close.

Caught by the collar and dragged into a two-four waltz.

Drawn into steps unfamiliar to me,

I was passed like partners between turning teeth.

Годинникар, навчи мене способів.

Я хочу навчитись секретам і наукам секунд,

Методи притуплення моїх вух до звуку.

Навчи мене як перемотувати назад,

Тож я можу пережити кожну секунду,

Хвилинка, все, що я пропустив, о.

Я завжди зосереджений на наступному

Якби я тільки могла зробити паузу й поновити.

Навчи мене як!

Якби я був годинникарем, я б вмонтував підвіску в пружини.

Приховані механізми, таємні обличчя.

Невідкриті години, щоб тримати вас в курсі.

Не буде назад, не буде назад,

Тільки ми, де ми є.

Годиннику, навчи мене працювати.

Я хочу навчитись секретам і наукам секунд.

Навчи мене порам року, мірі ціх машин.

Мене переслідують механічні звуки.

Приглушений, вкрадений і проковтнутий, невблаганний, відлік

У черевах старих ворогів.

Мене мучить тик-так, тік-так,

Але я з нетерпінням познайомлюсь із ними в обличчя й відірву їх.

Приходь навчи мене дорогам годинникаря,

Ми притупимо вуха від звуку.

У мені напруга, я зав’язаний і зобов’язаний нескінченного звільнення.

Робін, ув’язнений у різьбленому годиннику, я мелодія, замкнена у музичній скриньці

На могильну мелодію.

Я відчуваю нервозність у пальцях.

Для веретенів вони витрачаються даремно.

І з кожним посмикуванням вони повертаються,

Проходжу повз із моїми безглуздими революціями.

Я подивився занадто глибоко, я нахилився занадто близько.

Спійманий за комір і потягнутий у вальс «два-чотири».

Втягнутий у незнайомі мені кроки,

Мене пропускали, як партнерів, між зубами.