A Fire On A Hill - Hands Like Houses

It starts with a spark, a breath and a moment of still,

A flicker, a glow, as the oxygen spills through a delta of spindles and stone,

Kindled from nothing in a whisper of smoke.

And there a gift ignites;

a cursive thought takes flight,

And there’s a dancer, twisting in between the spines.

Give her the breather’s kiss, and watch her spirit lift,

She’ll take over the stage, and she’ll own the night.

Learning how to make a name from the words we can’t keep in.

Learning how to strike a flame, and draw hellfire from nothing.

I don’t know where to begin, to make these words take shape,

How to nurture a flame, and raise it to a blaze

That on the clearest night can be seen forever.

I don’t know where to begin, begin again.

It’s not enough, cause outside the night is still cold.

The fog is collected on the sill.

Feed the house to the fire to let out the light,

Consumed and inspired, burned magnesium white.

It spills from the hearth.

Take the curtains, the carpet to fuel the insatiable fire inside.

We’ll set fire to a hill, so intense that it will be the brightest star on this

side of the sky.

Learning how to make a name from the words we can’t keep in.

Learning how to strike a flame, and draw fire from nothing.

I don’t know where to begin, to make these words take shape,

How to nurture a flame, and raise it to a blaze

That on the clearest night can be seen forever.

I don’t know where to begin, begin again.

I don’t know where to begin, to make these words take shape,

How to nurture a flame, and raise it to a blaze

That on the clearest night can be seen forever.

I don’t know where to begin, begin again.

Це починається із іскри, вдиху та миті затишку,

мерехтіння, світіння, коли кисень розливається крізь дельту веретен і каменю,

Загорівся з нічого шепітом диму.

І там подарунок запалюється;

скорописна думка летить,

І є танцюристка, яка крутиться між хребтами.

Дайте їй поцілунок, що дихає, і дивіться, як її дух піднімається,

Вона займе сцену, і їй належить ніч.

Дізнаємося, як створити ім’я зі слів, які ми не можемо зберегти.

Навчитися розпалювати вогонь і тягнути пекельний вогонь з нічого.

Я не знаю, з чого почати, щоб ці слова набули форми,

Як плекати вогонь і розгорнути його до вогні

Це в найяснішу ніч можна бачити вічно.

Я не знаю, з чого почати, почніть знову.

Цього замало, бо надворі вночі ще холодно.

Туман збирається на порозі.

Нагодуй дім до вогню, щоб випустити світло,

Спожито й надихнуло, спалений магній білим.

Воно виливається з вогнища.

Візьміть штори, килим, щоб розпалити ненаситний вогонь всередині.

Ми підпалимо пагорб, такий інтенсивний, що буде найяскравішою зіркою на ці

сторона неба.

Дізнаємося, як створити ім’я зі слів, які ми не можемо зберегти.

Навчитися розпалювати полум’я та тягнути вогонь з нічого.

Я не знаю, з чого почати, щоб ці слова набули форми,

Як плекати вогонь і розгорнути його до вогні

Це в найяснішу ніч можна бачити вічно.

Я не знаю, з чого почати, почніть знову.

Я не знаю, з чого почати, щоб ці слова набули форми,

Як плекати вогонь і розгорнути його до вогні

Це в найяснішу ніч можна бачити вічно.

Я не знаю, з чого почати, почніть знову.