Antarctica - Hands Like Houses

Father, we fled your house of grey.

We ran from home to seek a place where our bodies would never grow.

Dreamer, child, be cautious of this world!

She has an appetite for boys and girls and she’s hungry for your soul.

Little boys with dreams of paper planes were never meant to scrape the sky!

Keep your feet on the ground kid, only birds were meant to fly.

Keep your head from the clouds kid, keep your wings,

Always keep them by your side.

Before you fly, you’ll fall,

Before you walk, you’ll crawl…

You’ve no need to stitch your shadow to your heels,

No, not this time.

Son you’ll walk with no whisper, no sound,

Only the feet of the heavy hearted are held to the ground.

You’ve no need to draw the curtains son, throw them wide.

Cross the borders between the never and the night.

Find the twinkle in your smile, chase it on ‘til morning,

Past the second star to the right.

We’ll be the smoke curling on the still.

The airship captains;

we wait for sun to brush the hills.

Son, I share your windward dreams,

To soar from this little town of shacked up windows and swinging doors!

The rafters creak and the floorboards groan

While the shadows dance to the tapping of my toes.

There’s nothing left for us but altitude,

We’ll be the kings of the air.

Stolen, by the wind that turns the leaves to razors.

Holding just a string, our twine and our paper lost to the breeze.

Отче, ми втекли з вашого сірого дому.

Ми побігли з дому шукати місце, де наші тіла ніколи б не росли.

Мрійко, дитино, будь обережним із цим світом!

У неї апетит до хлопців і дівчат, і вона голодна до вашої душі.

Маленьким хлопчикам, які мріють про паперові літачки, ніколи не судилося зірвати небо!

Тримай ноги на землі, дитино, тільки птахи призначені літати.

Тримай голову від хмар, дитино, бережи крила,

Завжди тримайте їх поруч.

Перш ніж летіти, ти впадеш,

Перш ніж йти, ти повзеш…

Вам не потрібно пришивати тінь до п’ят,

Ні, не цього разу.

Синку, ти будеш ходити без шепоту, без звуку,

Лише ноги людей із важким серцем тримаються на землі.

Тобі не потрібно затягувати штори, синку, розкидай їх широко.

Переходьте кордон між ніколи і ніччю.

Знайди мерехтіння у своїй посмішці, гонись за ним до ранку,

Повз другу зірочку праворуч.

Ми будемо димом, що згортається на стимуляторі.

Капітани дирижаблів;

ми чекаємо, поки сонце покриє пагорби.

Синку, я поділяю твої навітряні мрії,

Щоб вилетіти з цього маленького містечка заламаних вікон і розпашних дверей!

Крокви скриплять, а дошки стогнуть

Поки тіні танцюють під стукіт моїх пальців ніг.

Нам не залишається нічого, крім висоти,

Ми будемо царями повітря.

Вкрадений вітером, який перетворює листя на бритви.

Тримаючи лише мотузку, наш шпагат і папір загубилися на вітерці.