За упокой - H1GH

Стон надо мной, вино, до минор, слово не молвлю, надолго замолк.

Виной стало снова вино, кто знал меня до, я там всё равно.

Привет, плачевный исход.

Прощай, последний стакан.

Привет, врачебный эскорт,

Где взгляды все свысока.

Я ждал зачем-то восход,

Но стал заметен закат.

И я в земле глубоко,

Прости, явно не в облаках.

Мам, я перебрав не ограничивался дома, там был словно храм и во мне ничего

святого.

Не плачь, мой друг, ты сам мне наливал и сам хотел, чтоб в состоянии этом жизни

*** слабых тел.

Это аффект и я был должен подытожить, но продолжил, пру как нож и каждый может

так быть тоже.

Я вам говорил напрасно, что так говорить прекрасно и, ведь кроме литра красной

помню в палитре красок.

Помню, искал выход там и не нашел,

Всё дальше как по трафарету.

Вылетает табурет и пролетает жизнь в моментах,

Умираю, но кто-то спасает так нелепо.

Припев:

Сперва он убьёт моё время, потом он убьет мою печень,

Затем убьет лучших друзей, за ними убьёт и меня.

Тогда, когда лежа в земле я останусь безмолвным навечно,

Затем он продолжит веселье и снова нальёт для тебя.

Мне сулили звезды роли алкоголика, но я убит за слезы боли.

Ты доволен, а?

Кто ты там бог, дьявол?

Прости, не видно лица, но знаю, что тебя каждый почти

тут выдумал сам.

Скажи, ты думал о людях, когда ты выдумал градус?

Выдумав *** и выдав за казус?

Ты видел много пьяных драк, много насилия и крови, алкоголь твой главный враг,

но мозги видимо ты пропил.

Пьяным — дорога в небеса, тут караваны таких же как мы,

Надеюсь, что никогда-никогда-никогда-никогда я тут не увижу родных.

Руками друга отравлял, каким был дрянной твой девиз, когда в минуту отправлял

ты в длинный ряд самоубийц.

Я для всех как бывалый альпинист, никто не знал, что мог сорваться валом вниз я

без оваций и под свист.

Кто ты?

Бог или кто?

Или уже ты не ты?

Видишь на шее следы?

Вот он итог.

Чертова боль, я скован тобой, канул в омут гнилой, нет дороги домой.

Разум сводим на ноль и наша сломана воля, пахнет комната кровью, виной алкоголь.

Припев:

Сперва он убьёт моё время, потом он убьет мою печень,

Затем убьет лучших друзей, за ними убьёт и меня.

Тогда, когда лежа в земле я останусь безмолвным навечно,

Затем он продолжит веселье и снова нальёт для тебя.

Дразнят, выпей на праздник, хватит выглядеть мразью,

Хватит ныть, мы не грязнем, хватит жить без пристрастий.

Видите, покой и шум меняются местами, а я не пить за упокой прошу,

когда меня не станет.

Выпей на праздник, выглядишь мразью,

Ведь мы не грязнем, это ты без пристрастий.

Видите, покой и шум меняются местами, а я не пить за упокой прошу,

когда меня не станет.

Стогін наді мною, вино, до мінор, слово не кажу, надовго замовк.

Виною стало знову вино, хто знав мене до, я там все одно.

Привіт, плачевний результат.

Прощай, остання склянка.

Привіт, лікарський ескорт,

Де погляди все зверхньо.

Я чекав навіщось схід,

Але стала помітна захід сонця.

І я в землі глибоко,

Вибач, явно не в хмарах.

Мам, я перебравши не обмежувався вдома, там був немов храм і мені нічого

святого.

Не плач, мій друже, ти сам мені наливав і сам хотів, щоб у стані цьому житті

*** слабких тіл.

Це афект і я був повинен підсумувати, але продовжив, пру як ніж і кожний може

так бути теж.

Я вам казав даремно, що так говорити чудово і, адже крім літра червоної

пам'ятаю в палітрі фарб.

Пам'ятаю, шукав вихід там і не знайшов,

Все далі як за трафаретом.

Вилітає табурет і пролітає життя в моментах,

Вмираю, але хтось рятує так безглуздо.

Приспів:

Спершу він уб'є мій час, потім він уб'є мою печінку,

Потім уб'є найкращих друзів, за ними уб'є і мене.

Тоді, коли лежачи в землі я залишусь безмовним надовго,

Потім він продовжить веселість і знову наллє для тебе.

Мені обіцяли зірки ролі алкоголіка, але я вбитий за сльози болю.

Ти задоволений, га?

Хто ти там бог, диявол?

Пробач, не видно обличчя, але знаю, що тебе кожен майже

тут вигадав сам.

Скажи, ти думав про людей, коли ти вигадав градус?

Видумавши *** і видавши за казус?

Ти бачив багато п'яних бійок, багато насильства і крові, алкоголь твій головний ворог,

але мозки мабуть ти пропив.

П'яним - дорога в небеса, тут каравани таких як ми,

Сподіваюся, що ніколи-ніколи-ніколи я тут не побачу рідних.

Руками друга отруював, яким був поганий твій девіз, коли в хвилину відправляв

ти в довгий ряд самогубців.

Я для всіх як бувавий альпініст, ніхто не знав, що міг зірватися валом вниз я

без овацій і під свист.

Хто ти?

Бог чи хто?

Чи вже ти не ти?

Бачиш на сліди?

Ось він результат.

Чортовий біль, я скутий тобою, канув у вир гнилої, немає дороги додому.

Розум зводимо на нуль і наша зламана воля, пахне кімната кров'ю, виною алкоголь.

Приспів:

Спершу він уб'є мій час, потім він уб'є мою печінку,

Потім уб'є найкращих друзів, за ними уб'є і мене.

Тоді, коли лежачи в землі я залишусь безмовним надовго,

Потім він продовжить веселість і знову наллє для тебе.

Дражнять, випий на свято, вистачить виглядати мерзотою,

Досить нити, ми не забруднимо, вистачить жити без пристрастей.

Бачите, спокій і шум міняються місцями, а не пити за упокій прошу,

коли мене не стане.

Випий на свято, виглядаєш мерзотою,

Адже ми не забруднимо, це ти без пристрастей.

Бачите, спокій і шум міняються місцями, а не пити за упокій прошу,

коли мене не стане.