Мессенджер - H1GH

Очередной холодный месседж

Мне пишет девочка с холодными руками

Есть в кармане ветровки мелочь

Из дома выбегаю и твой холод не пугает

Я не знаю почему я бегу к тебе,

Но я знаю почему холод на душе

Твои подруги правы, я, быть может, отмороженный

Ведь ты так холодна, но мороз бежит по коже, блин

Мне тебя не понять, то просишь остаться

То пишешь в телеграмм, что проще расстаться

Нам холодно, но врут твои холодные речи

Снова к тебе сорвусь, согреть холодные плечи

До метро — стометровка, на мне просто ветровка

Я к тебе, чтоб мессенджер не заморозил нас

До метро — стометровка, на мне просто ветровка

Я к тебе, чтоб растопить объятиями холод тех фраз

До метро — стометровка, на мне просто ветровка

Я к тебе, чтоб мессенджер не заморозил нас

До метро — стометровка, на мне просто ветровка

Я к тебе, чтоб растопить объятиями холод тех фраз

Обнимаю, такая простая

Лёд внутри явно растаял

Явно растаяли, пульс вырастает

Так и оставим, но моментально

Слезы капают, не долетая

Ты то в жар, то в холод — и он настигает

Я смотрю на тебя и я знаю

Что поменяется всё кардинально

Нет, мы не те, кто греется у камина

Скорее те, кого бы это утомило

Охладить или согреть — кажется, это мимо

Из крайности в крайность — как же все это мило

Она либо пропадает и вообще не абонент

Либо подруг одолевает общением обо мне

Аномальная мадам.

Все нормально… Иногда

Мне тебя не понять, то просишь остаться

То пишешь в телеграмм, что проще расстаться

Нам холодно, но врут твои холодные речи

Снова к тебе сорвусь, согреть холодные плечи

До метро — стометровка, на мне просто ветровка

Я к тебе, чтоб мессенджер не заморозил нас

До метро — стометровка, на мне просто ветровка

Я к тебе, чтоб растопить объятиями холод тех фраз

До метро — стометровка, на мне просто ветровка

Я к тебе, чтоб мессенджер не заморозил нас

До метро — стометровка, на мне просто ветровка

Я к тебе, чтоб растопить объятиями холод тех фраз

Черговий холодний меседж

Мені пише дівчинка з холодними руками

Є в кишені вітровки дрібниця

З дому вибігаю і твій холод не лякає

Я не знаю чому я біжу до тебе,

Але я знаю чому холод на душі

Твої подруги мають рацію, я, можливо, відморожений

Адже ти так холодна, але мороз біжить по шкірі, млинець

Мені тебе не зрозуміти, то просиш залишитися

То¸пишеш у телеграм, що простіше розлучитися

Нам холодно, але бреше твої холодні мови

Знову до тебе зірвусь, зігріти холодні плечі

До метро — стометрівка, на мені просто ветровка

Я до тебе, щоб месенджер не заморозив нас

До метро — стометрівка, на мені просто ветровка

Я до тебе, щоб розтопити обіймами холод тих фраз

До метро — стометрівка, на мені просто ветровка

Я до тебе, щоб месенджер не заморозив нас

До метро — стометрівка, на мені просто ветровка

Я до тебе, щоб розтопити обіймами холод тих фраз

Обіймаю, така проста

Лід усередині явно розтанув

Явно розтанули, пульс зростає

Так і залишимо, але моментально

Сльози капають, не долітаючи

Ти то в жар, то в холод — і він наздоганяє

Я дивлюся на тебе і я знаю

Що зміниться все кардинально

Ні, ми не ті, хто гріється біля каміна

Швидше ті, кого би це втомило

Охолодити або зігріти — здається, це повз

З крайності в крайність — як все це мило

Вона або пропадає і взагалі не абонент

Або подруг долає спілкуванням про мене

Аномальна мадам.

Все нормально... Іноді

Мені тебе не зрозуміти, то просиш залишитися

То¸пишеш у телеграм, що простіше розлучитися

Нам холодно, але бреше твої холодні мови

Знову до тебе зірвусь, зігріти холодні плечі

До метро — стометрівка, на мені просто ветровка

Я до тебе, щоб месенджер не заморозив нас

До метро — стометрівка, на мені просто ветровка

Я до тебе, щоб розтопити обіймами холод тих фраз

До метро — стометрівка, на мені просто ветровка

Я до тебе, щоб месенджер не заморозив нас

До метро — стометрівка, на мені просто ветровка

Я до тебе, щоб розтопити обіймами холод тих фраз