В книге всё было по-другому - H1GH

Ночь до фонаря, он по улице, к аптеке,

Он знает точно от чего пухнут библиотеки.

Как у всех.

Работа — логово, дом — конура.

Те же переживания: вдруг вот-вот умирать.

Его вечно тычат носом, словно окурки.

Потому не суёт его из-под ворота куртки.

C людьми он реже.

Дома у конфорки, комфортней,

Ведь в этой кухне знает всех от корки до корки.

Книгам священным люди верят худо-бедно.

Идут к заветам за советами, придумав Мекку.

Потом воюют, прикрываясь верой, рубят ветку

Ту, где живут.

Апологет, не о чем тут кумекать.

На полках в головах меняются «Economy» с иконами,

В тюрьмах томятся, считая законы «многотомными».

Теперь подумай поступили бы мы подло,

Название «Книги рекордов» книге грехов дав?

Этот буккроссинг может для тебя и не нов,

Но «Красной книгой» теперь олицетворяют игнор,

«Книгой зелёной» делят нас на чёрных и белых,

Можно с учебником шахматным рокировку делать!

И так везде.

Давно не парит никого,

Что нужна медицинская ради трудовой.

А штампы в трудовой ради сберегательной.

Так и меняем книжки, ведь себя необязательно.

Идёт библиотекарь тот отравленный поваренной,

И чьими-то учётными коварно отоваренный.

Букварь не договаривал, ведь кредо не велит,

Сами повествовали так — и некого винить.

Библиотеки тем временем с голода пухли,

На древе познания словарь толковый стал трутнем.

Жизни начинка настолько гнилая,

Что если книга пригодится, то только Илая.

Забита голова,

Раны внутри нарывают —

Подарить была должна

Сил.

Прочитанная глава.

Библиотека пустеет

Вместе с тем мы бедней.

А он верует сильнее в

Эти летописи дней.

Вечно живёт классика.

Ты думал, я не учёл?

Но она будто правда, каждому своя, своячок.

Все говорят «Крэк» — это кит.

Но вот онлайн-бэттловый ли?

Кто-нибудь знает трэки такие, чтоб он меня в этом море топил?

Давно не юзал бездумно я слов созвучных набор,

Как раунд Фьюза, что в бэттлах — литературный попкорн.

Рифмовок может быть Короб, но как-то не Comme-il-faut.

Я знаю, как отстаивать правду с легендами, бро.

В 2006 он круто попал на MTV,

Сейчас 20-ый, ну хоть тут неординарным удиви.

Я думал, исполнение квоту на регалии даёт,

Но с годами понял, текст — вот оригинальный подход.

Потому я в библиотеке этой — книжный червь.

А заслужили быть классикой его вирши чем?

Моим строфам до длинного чека ближний свет.

Но всегда побеждает, кто умнее пишет текст.

Официально-деловой месье, классик здесь не вы.

Ваш разговорный стиль — научная фантастика с Невы,

Форматы по большому счёту всё одни и те же,

Но с этого момента все судят откинув «Нежность».

Плевать на разговоры про регалий кузовок,

Коль гениален он, не конгениальны мы с тобой.

Все мы пишем, пока критик пидарасит и ругает,

Моя матрица — не рэп, но моя классика — другая.

Забита голова,

Раны внутри нарывают —

Подарить была должна

Сил.

Прочитанная глава.

Библиотека пустеет

Вместе с тем мы беднее.

А он верует сильнее в

Эти летописи дней.

И я верую сильнее

В свои летописи дней.

Все, сделав вид, будто знают, что строки значат,

Скажут, что тут «Отцы и дети», но всё иначе…

Здравствуйте, молодой человек.

Ой, да мы же с вами уже знакомы.

Ну рассказывайте, почему таблеточки игнорируем?

— Мне сорокет где-то, доверия нет к аптекам,

В пакет с пакетами лезу лишь за кепкой-таблеткой,

Я дед отпетый, детка, тот из «как достать соседа»,

Не сняв бахилы, cкачу в подземке с ветки на ветку.

Какая опека?

Какой пансионат для старых?

Я — артист!

Звоните в питерскую драму.

Судьба ещё та путана.

Жека-ровесник не врал нам —

Хип-хоп-депрессия ебаная мне поломала планы.

Но моя грусть добрая.

Клянусь, доктор.

У меня обычный, серый, пресный, скучный, путь воина.

Липнешь как банный лист, каюсь, гулял без окуляров,

Но не стоит даже пытаться в мире метафор, подавлять меня вам.

Заберите от меня этого ненормального деда!

Мне не нужен его унылый бит, я продолжу акапэлла!

Кому-то Фьюз — от рэпа крёстный отец Пьюзо,

Ну да, судя по трэкам: такой же дед с пузом,

Поближе к молодым, на месте сидеть грустно,

Ведь он намедни на д.р.

сорок свечей юзал.

Суставы ноют, в сердце старческая рэп-туса,

Рот шепелявит, в пору звать его МЦ Флюсом.

Ещё и текст пуст, будто он вдовец музы

Тоже мне чтец бэттлов, максимум певец блюза.

Опять читаешь с миной будто бы «король говорит»

Но твоё «арт-пространство» — артроз и артрит,

Ты веришь слепо и в этом храме я — твой поводырь.

Уставом подведу?

Тебя и под монастырь.

Я был трусом, балбесом, бывалым — трио легенд.

Если я рэпер, а не человек — зовите никем.

И если в палатах больничных, звучит искренность как выстрел,

То эта акапэлла тут для ремиксов убийства.

Ніч до ліхтаря, він по вулиці, до аптеці,

Він знає точно від чого пухнуть бібліотеки.

Як у всіх.

Робота - лігво, будинок - будка.

Ті ж переживання: раптом ось-ось помирати.

Його вічно тицяють носом, наче недопалки.

Тому не сує його з-під ворота куртки.

C людьми він рідше.

Будинки біля конфорки, комфортніше,

Адже в цій кухні знає всіх від кірки до кірки.

Книгам священним люди вірять сяк-так.

Ідуть до завітів за порадами, придумавши Мекку.

Потім воюють, прикриваючись вірою, рубають гілку

Ту, де мешкають.

Апологет, не про що тут кумекати.

На полицях у головах змінюються «Economy» з іконами,

У тюрмах нудяться, вважаючи закони «багатотомними».

Тепер подумай надійшли би ми підло,

Назву «Книги рекордів» книзі гріхів давши?

Цей буккросінг може для тебе і не новий,

Але «Червоною книгою» тепер уособлюють ігнор,

«Книгою зеленою» ділять нас на чорних та білих,

Можна з підручником шаховим рокіровку робити!

І так скрізь.

Давно не¦парить нікого,

Що потрібна медична для трудової.

А штампи в трудової заради ощадної.

Так і змінюємо книжки, адже себе необов'язково.

Іде бібліотекар той отруєний куховаркою,

І чиїми обліковими підступно отоварений.

Буквар не домовляв, адже кредо не велить,

Самі розповідали так і когось звинувачувати.

Бібліотеки тим часом з голоду пухли,

На дереві пізнання словник розумний став трутнем.

Життя начинка настільки гнила,

Що якщо книга стане в нагоді, то тільки Ілая.

Забита голова,

Рани всередині наривають —

Подарувати мала

Сил.

Прочитаний розділ.

Бібліотека порожніє

Разом із тим ми біднішими.

А він вірує сильніше в

Ці літописи днів.

Вічно мешкає класика.

Ти думав, я не врахував?

Але вона ніби правда, кожному своя, своячок.

Усі кажуть «Крек» — це кит.

Але ось онлайн-беттловий чи?

Хто-небудь знає треки такі, щоб він мене в цьому морі топив?

Давно не юзал бездумно я слів співзвучних набір,

Як раунд Фьюза, що в бетлах — літературний попкорн.

Рифмовок може бути Короб, але якось не Comme-il-faut.

Я знаю, як відстоювати правду з легендами, бро.

У 2006 він круто потрапив на MTV,

Зараз 20-ий, ну хоч тут неординарним здивуй.

Я думав, виконання квоту на регалії дає,

Але з роками зрозумів, текст — ось оригінальний підхід.

Тому я в бібліотеці цієї книжковий черв'як.

А заслужили бути класикою його вірші чим?

Моїм строфам до довгого чека ближнє світло.

Але завжди перемагає, хто розумніше пише текст.

Офіційно-діловий мосьє, класик тут не ви.

Ваш розмовний стиль — наукова фантастика з Неви,

Формати за великим рахунком все одні й ті ж,

Але з цього моменту всі судять відкинувши «Ніжність».

Плювати на розмови про регалій кузовок,

Якщо геніальний він, не конгеніальні ми з тобою.

Усі ми пишемо, поки критик підарасить і лає,

Моя матриця - не реп, але моя класика інша.

Забита голова,

Рани всередині наривають —

Подарувати мала

Сил.

Прочитаний розділ.

Бібліотека порожніє

Разом із тим ми бідніші.

А він вірує сильніше в

Ці літописи днів.

І я вірую сильніше

У своєму літописі днів.

Всі, вдавши, ніби знають, що рядки означають,

Скажуть, що тут «Батьки та діти», але все інакше...

Здрастуйте, юначе.

Ой, так, ми вже з вами вже знайомі.

Ну, розповідайте, чому пігулки ігноруємо?

— Мені сорокет десь, довіри немає до аптек,

У пакет із пакетами лізу лише за кепкою-таблеткою,

Я дід відспіваний, дитинко, той із «як дістати сусіда»,

Не знявши бахіли, скачу в підземці з гілки на гілку.

Яка опіка?

Який пансіонат для старих людей?

Я — артист!

Телефонуйте в пітерську драму.

Доля ще та путана.

Жека-ровесник не брехав нам—

Хіп-хоп-депресія ебана мені поламала плани.

Але мій сум добра.

Клянусь, лікарю.

У мене звичайний, сірий, прісний, нудний шлях воїна.

Липнеш як банний лист, каюся, гуляв без окулярів,

Але не варто навіть намагатися в світі метафор, придушувати мене вам.

Заберіть від мене цього ненормального діда!

Мені не потрібен його сумний біт, я продовжу акапелла!

Комусь Фьюз - від Репа хрещений батько Пьюзо,

Ну, так, судячи з треків: такий дід з пузом,

Ближче до молодих, на місці сидіти сумно,

Адже він напередодні на д.р.

сорок свічок юзал.

Суглоби ниють, в серці стареча рептуса,

Рот шепелявіт, у час кликати його МЦ Флюсом.

Ще й текст порожній, ніби він вдівець музи

Теж мені читець беттлів, максимум співак блюзу.

Знову читаєш з миною ніби би «король каже»

Але твій «арт-простір» — артроз і артрит,

Ти віриш сліпо і в цьому храмі я твій поводир.

Статутом підведу?

Тебе і під монастир.

Я був боягузом, балбесом, бувавим — тріо легенд.

Якщо я репер, а не людина - кличте ніким.

І якщо в палатах лікарняних, звучить щирість як постріл,

Це акапелла тут для реміксів вбивства.