Подвал Маккарти - H1GH

Брат, я был там

Чтоб в этих пучинах мы не подохли подлодками

Брат, я дома.

Дух не надломан, а сломан.

И снова мимо подонки под окнами,

Но пойми

Я из окон других смотреть мог на мир

Знаю, понимаешь

Метроном — корвалол — каплями

Я умоляю.

Хлеба кусок нам отломи

Я искал клад, но не находил

Ошибался картами.

Координатами,

Но изначально виноватым-то я был один

Найди лям, но последнее с карты на поезд домой

Отключи связь

Воткни кляп, содержит любой фильм ляп

Душу тучи с неба тушат, но наручники — наушники

Научен не науками, увы, я

Ты свободно прожил, да.

До момента,

Но потом твой опыт словно метка, хоть и поздно, верно.

Да

После бед, это легко заметно.

Только «до» вот нет

То, что было, дало повод мне

Усомниться во многом, где

Я уверен был

Я давал на их любой довод гнев,

Но теперь, увы

Я подумаю.

После того, что я пережил

Я как тот надкусанный человек

Bз подвала в темноте «Дороги» Кормака Маккарти

Истекающий желанием пробиться в дом,

Но сухожилия подпилены, стремянки нет

Я упал в подвал Маккарти

Я не знал, где я на карте

Братья, я не вижу света

Братья, я не слышу смеха

Каждым атомом молекул

Я слова эти коверкал

Я помню, как меня грели холода

Помню, как меня морозило в жару

Как стоял на месте, постоянно ездив

Падал низко, в самолетах набирая высоту

Но всё это проблемами не было ни на толику

Тысяча километров и левые телефоны

Нервы и перепады давления в перепонках

Не делай резкий движений — диета для гипертоника

Мелкая моторика, ты только не покинь

Да снова на нервах, но мы не враги

Взгляды на икону и на небо.

Невролгия

Да, я просил наше здоровье не губи

С моей памяти это никто б увы, не стёр

Неверный шаг и тухнет судьбы костёр

И так с любым.

Не повезло и везут

На какой-то, да суд и он с судьбой навису

Над благополучием, благословением, рукоплесканием

И я научен, не мало мгновенья, чтобы представил я

Чтобы я вспомнил, тот каждый неверный шаг

Я переосмыслил многое, хоть сам и не верю ушам

Братья, я не вижу света

Братья, я не слышу смеха

Каждым атомом молекул

Я слова эти коверкал

Брате, я був там

Щоб в цих безоднях ми не подихли підводними човнами

Брате, я вдома.

Дух не наламаний, а зламаний.

І знов повз підонки під вікнами,

Але зрозумій

Я з вікон інших дивитися міг на світ

Знаю, розумієш

Метроном - корвалол - краплями

Я благаю.

Хліба шматок нам відламай

Я шукав скарб, але не знаходив

Помилявся картами.

Координати,

Але спочатку винним я був один

Знайди лям, але останнє з карти на поїзд додому

Відключи зв'язок

Встроми кляп, містить будь-який фільм ляп

Душу хмари з неба гасять, але наручники — навушники

Научений не науками, на жаль, я

Ти вільно прожив, так.

До моменту,

Але потім твій досвід наче мітка, хоч і пізно, вірно.

Так

Після лиха, це легко помітно.

Тільки «до» ось ні

Те, що було, дало мені привід

Засумніватись багато в чому, де

Я впевнений був

Я давав на їх будь-який доказ гніву,

Але тепер, на жаль

Я подумаю.

Після того, що я пережив

Я як та надкусана людина

З підвалу в темряві «Дороги» Кормака Маккарті

Той, що закінчується бажанням пробитися в будинок,

Але сухожилля підпиляні, драбини немає

Я впав у підвал Маккарті

Я не знав, де я на карті

Брати, я не бачу світла

Брати, я не чую сміху

кожним атомом молекул

Я слова ці перекручував

Я пам'ятаю, як мене гріли холоди

Пам'ятаю, як мене морозило в спеку

Як стояв на місці, постійно їздивши

Падав низько, в літаках набираючи висоту

Але все це проблемами не було ні на частку

Тисяча кілометрів та ліві телефони

Нерви і перепади тиску в перетинках

Не роби різкий рухів — дієта для гіпертоніка

Дрібна моторика, ти тільки не покинь

Так знов на нервах, але ми не вороги

Погляди на ікону і на небо.

Невролгія

Так, я просив наше здоров'я не губи

З моєї пам'яті це ніхто, на жаль, нестер.

Невірний крок і тухне долі багаття

І так із любим.

Не пощастило і везуть

На якийсь, так суд і він із долею навису

Над благополуччям, благословенням, оплеском

І я навчений, не мало миті, щоб представив я

Щоб я згадав, той кожен невірний крок

Я переосмислив багато чого, хоч сам і не вірю вухам

Брати, я не бачу світла

Брати, я не чую сміху

кожним атомом молекул

Я слова ці перекручував