Переходя наличности - H1GH

«Личность».

Гордо звучит,

Но поднять её на смех столько причин

И тот, кто начитан и тот, что кретин

Личность — это долбанный чин

Где-то руку не жал.

Где-то тупо бежал

Где-то бил, где в руках себя скупо держал

Кодексы чести, уставы, не счесть их,

Но я пока человек и за поступки мне жаль

И даже музыка от буковки, до эйр бэка

Входит в моё понятие искусства жить

Долбанный бунт свободы, как завещал Эверхарт

Я знаю разницу между молиться и руки сложить

Мир не приветлив, как постапокалипсис

Не в сектах, но все рано или поздно покаимся

Я тут не о боге, но грешен любой

И любой обжигался, ведь он живой

Ё-моё.

И когда рэпер льёт моёт

И когда он поёт, что «за спиной район»

В любом случае фоном виден там дверной проём —

Ведь найдут пару косяков за этим «йоу йоу йоу»

Наблюдал за миром молча, по-волчьи

Выкорчевал, что корчил и корчат

Выучил их мир, но настолько не тот

Что не нашел себя в них, видя столько метод

Между нами тает лёд, говорят они,

А меж нами был уголёк, но горят огни

Между нами силы непреодолимого чувства

Мы любим так, что они считают кощунством

И пока между ними гнили часы работы

Между нами были мили, аэропорты

Между нами города и страны, океаны да моря

Меж нами где-то иноплатяне говорят

Их перебивая ржут великие умы

И насекомые задумались великие ли мы

Тут плутая за Платоном, огибаешь за Плутоном

И шатаешься там словно ты был тайно заколдован

Между нами обломки космических кораблей

Между нами пыль метафизических параллелей

Мы не знаем почему, но так напрасно хочется

Внаглую называть это пространство — творчеством

Аутро:

Столько тёмных лесов прочесал, зорче стал

Люди обещали, что когда-то всё кончится

Путая подчисто с теми, кто корчится

Раньше дай одно мне то, что ведет к почестям

Аз, буки, веди.

Цель моя — не конверт

Я писал и пишу.

Меня не знают без бед

Загорался, оступался, загибался, ошивался

Забывал всё, проживал.

И я оставил им след

"Особистість".

Гордо звучить,

Але підняти її на сміх стільки причин

І той, хто начитаний і той, що кретин

Особистість - це довбаний чин

Десь руку не тиснув.

Десь тупо біг

Десь бив, де в руках себе скупо тримав

Кодекси честі, статути, не порахувати їх,

Але я поки людина і за вчинки мені шкода

І навіть музика від літери, до ейр бека

Входить у моє поняття мистецтва жити

Довбаний бунт свободи, як заповів Еверхарт

Я знаю різницю між молитися і руки скласти

Світ не привітний, як постапокаліпсис

Не в сектах, але все рано чи пізно покаємося

Я тут не про бога, але грішний будь-який

І будь-який обпалювався, адже він живий

Е моє.

І коли репер ллє миє

І коли він співає, що «за спиною район»

У будь-якому разі фоном видно там дверний отвор—

Адже знайдуть пару косяків за цим «йоу йоу йоу»

Спостерігав за світом мовчки, по-вовчому

Викорчував, що корчив і корчать

Вивчив їх світ, але настільки не тот

Що не знайшов себе в них, бачачи стільки метод

Між нами тане лід, кажуть вони,

А між нами був куточок, але горять вогні

Між нами сили непереборного почуття

Ми любимо так, що вони вважають блюзнірством

І поки між ними гнили години роботи

Між нами були милі, аеропорти

Між нами міста і країни, океани та моря

Між нами десь іноплатяни кажуть

Їхні перебиваючи іржуть великі уми

І комахи задумалися великі ли ми

Тут плута за Платоном, огинаєш за Плутоном

І хитаєшся там ніби ти був таємно зачарований

Між нами уламки космічних кораблів

Між нами пил метафізичних паралелей

Ми не знаємо чому, але так даремно хочеться

Нахабно називати цей простір - творчістю

Аутро:

Стільки темних лісів прочухав, пильніше став.

Люди обіцяли, що колись усе скінчиться

Плута повністю з тими, хто корчиться

Раніше дай мені одне те, що веде до почестей

Я, буки, веди.

Мета моя - не конверт

Я писав і пишу.

Мене не знають без бід

Загорявся, оступався, загинався, ошивався

Забув все, проживав.

І я залишив їм слід