Младенец - H1GH

Я твой младенец на четыре килограмма, я с тобой с детства, значит ты моя мама.

Меня скрываешь, согреваешь под одеждой и мне не скрыть мою привязанность,

конечно.

С малых лет я верю, что ты не оставишь в беде, с малых лет ты называешь при мне

стадом людей.

С малых лет мне говоришь, что настанет мой день, но люблю тебя я при наличии

странных идей.

Но так просто для тебя моё сердце механизм, ты для роста нашпигуешь мне железа

в организм.

Моя душа — это набор взрывчатых веществ, куда везешь меня, скажи мне,

так не честно.

Разрываюсь изнутри, что значит день мой настал?

Уже можно открыть глаза?

Верю, идея проста.

Я обожаю сюрпризы, тебя обожаю, однако, ты откроешь мне глаза и я замираю от

страха.

Припев:

Не надо, прошу!

Я хочу жить!

Тебя прошу, не стань мне чужим!

Остановись, дети есть тут!

Одумайся, на твоём небе учтут!

Не надо, прошу!

Я хочу жить!

Тебя прошу, не стань мне чужим!

Остановись, дети есть тут!

Одумайся, на твоём небе учтут!

Я кричу всем: «Бегите!», но никто меня не слышит, я кричу им: «Что сидите?

«, — так же ровно они дышат.

Я кричу навзрыд, но никто и взгляда не подаст, убежать бы со всех ног,

но та привязанность не даст.

Я твой младенец на четыре килограмма, весь твой поступок — это мой эквивалент.

Моя судьба теперь — это без мелодрама и это драма недостойна кинолент.

Меня никто не видел и все слепо ненавидят, а мне так хочется прожить и мухи не

обидев.

И я завидую ребятам из наших, кто прожил жизнь, и я так хочу прожить,

проклятые муляжи.

Тут столько судеб, подумай, как больно сделаешь им, я разрываюсь от ненависти к

тебе, а не к ним.

Я знаю, никто не слышал моей нервной одышки, но теперь мой крик души за

километр услышат.

Припев:

Не надо, прошу!

Я хочу жить!

Тебя прошу, не стань мне чужим!

Остановись, дети есть тут!

Одумайся, на твоём небе учтут!

Не надо, прошу!

Я хочу жить!

Тебя прошу, не стань мне чужим!

Остановись, дети есть тут!

Одумайся, на твоём небе учтут!

Я твой младенец на четыре килограмма, я с тобой с детства, значит ты моя мама.

Меня скрываешь, согреваешь под одеждой и мне не скрыть мою привязанность,

конечно.

Я твой младенец на четыре килограмма, я с тобой с детства, значит ты моя мама.

Меня скрываешь, согреваешь под одеждой и мне не скрыть мою привязанность,

конечно.

Я твоє немовля на чотири кілограми, я з тобою з дитинства, значить ти моя мама.

Мене приховуєш, зігріваєш під одягом і мені не приховати мою прихильність,

звісно.

З малих років я вірю, що ти не залишиш у біді, змалку ти називаєш при мені

стадо людей.

З малих років мені кажеш, що настане мій день, але люблю тебе я за наявності

дивних ідей.

Але так просто для тебе моє серце механізм, ти для зростання нашпигуєш мені заліза

в організм.

Моя душа — це набір вибухових речовин, куди везеш мене, скажи мені,

так не чесно.

Розриваюся зсередини, що значить день мій настав?

Вже можна розплющити очі?

Вірю, ідея проста.

Я люблю сюрпризи, тебе обожнюю, однак, ти відкриєш мені очі і я завмираю від

страху.

Приспів:

Не треба, прошу!

Я хочу жити!

Тебе прошу, не стань мені чужим!

Зупинися, діти тут!

Одумайся, на твоєму небі врахують!

Не треба, прошу!

Я хочу жити!

Тебе прошу, не стань мені чужим!

Зупинися, діти тут!

Одумайся, на твоєму небі врахують!

Я кричу всім: «Біжіть!», але ніхто мене не чує, я кричу їм: «Що сидите?

«, — також рівно вони дихають.

Я кричу назрид, але ніхто і погляду не подасть, втекти би зі всіх ніг,

але та прив'язаність не дасть.

Я твоє немовля на чотири кілограми, весь твій вчинок — це мій еквівалент.

Моя доля тепер - це без мелодрама і це драма не варта кінострічок.

Мене ніхто не бачив і всі сліпо ненавидять, а мені так хочеться прожити і мухи не

образивши.

І я заздрив хлопцям з наших, хто прожив життя, і так хочу прожити,

прокляті муляжі.

Тут стільки доль, подумай, як боляче зробиш їм, я розриваюся від ненависті до

тобі, а не до них.

Я знаю, ніхто не чув моєї нервової задишки, але тепер мій крик душі за

кілометр почують.

Приспів:

Не треба, прошу!

Я хочу жити!

Тебе прошу, не стань мені чужим!

Зупинися, діти тут!

Одумайся, на твоєму небі врахують!

Не треба, прошу!

Я хочу жити!

Тебе прошу, не стань мені чужим!

Зупинися, діти тут!

Одумайся, на твоєму небі врахують!

Я твоє немовля на чотири кілограми, я з тобою з дитинства, значить ти моя мама.

Мене приховуєш, зігріваєш під одягом і мені не приховати мою прихильність,

звісно.

Я твоє немовля на чотири кілограми, я з тобою з дитинства, значить ти моя мама.

Мене приховуєш, зігріваєш під одягом і мені не приховати мою прихильність,

звісно.