Kur Ir Mana GalodiņA - Gustavo

Jautri, un es lūpu kaktiņus kustinu,

Tepatās maliņā stāvot.

Tie, kas agrāk man teica: «Čau, Gustiņ!»

Tagad man saka: «Sveiks, Gustavo!»

Un es uztvert loģiski mēģinu,

Kurš no variantiem būtu labāks,

Ja pēc numeroloģijas rēķina,

Nepāra skaitlis vairāk spēka glabā.

Gribēju, kā labāk, kā stabilāk.

Iebraucu stabili tādā putrā -

Izrādās, to ciparu-burtu tabulu

Lērums kā pozu kamasutrā.

Un ir tik daudz sasteigtu spriedumu,

Kas kaut kā izgaist ar briedumu,

Bet arī tas neliecina par viedumu.

Punkts.

Vai arī komats.

Nesaki «Hop!», pirms neesi pateicis «Hip!».

Hop, hip,

hop.

Labam notikumam seko pretējs,

Un tas notiek ar manevru krasu.

Tie, kas agrāk man vispār neko neteica,

Tagad man saka, ka es zaudēju asumu.

Bet vai es tiešām kādam biju zvērējis

Palikt uz mūžu Gustavo Tobasko?

Gana laika uz naidu biju tērējis,

Tagad citu vilni ķeru ar laso.

Man patīk, ka katram ir viedoklis

Un katrs pie viedokļa turas

Kā pie glābšanas riņķa, bet, piedodiet,

Esam uz sauszemes — citās burās!

Un ir tik daudz sasteigtu spriedumu,

Kas kaut kā izgaist ar briedumu,

Bet arī tas neliecina par viedumu.

Punkts.

Vai arī komats.

Nesaki «Hop!», pirms neesi pateicis «Hip!».

Hop, hip,

hop.

Es

gatavojos, trenējos, esmu ringā,

Atraujos, zaudēju, bet, zini, kā?

Moments pats par sevi nav tūtā,

Piņķeris tajā, kā pats par to jūtas.

Sēžu uz palodzes, čaloju ar minkām,

Plāns uz vakaru kārtībā, bet, zini, kā?

Moments pats par sevi nav super,

Viss kaifs tajā, kā pats to uztver.

Uzsāku biznesu, ap pirkstu tin kā

Lētticīgu bērneli, bet, zini, kā?

Moments pats par sevi nav tūtā,

Piņķeris tajā kā pats par to jūtas.

Mans vārds ir goda plāksnē cinkā,

Katrs, kas pamana, izlasa, bet, zini, kā?

Katrs šāds moments var pārtapt jokā,

Ja es paturu atmiņā to, ka

Ir tik daudz sasteigtu spriedumu,

Kas kaut kā izgaist ar briedumu,

Bet arī tas neliecina par viedumu.

Punkts.

Vai arī komats.

Nesaki «Hop!», pirms neesi pateicis «Hip!».

Hop, hip,

hop.

Весело, і я рухаю куточками губ,

Тут стоїть на краю.

Ті, хто казав мені: «Привіт, Густіне!»

Тепер мені кажуть: «Привіт, Густаве!»

І я логічно намагаюся,

Який варіант буде краще,

Якщо за рахунок нумерології,

Непарне число має більшу потужність.

Я хотів як краще, так і стабільніше.

Я стабільно вводив таку кашу -

Виходить їх числово-буквенно-цифрова таблиця

Депресія як поза в камасутрі.

І є багато поспішних суджень

Що якось тьмяніє зі зрілістю,

Але це теж не ознака мудрості.

Точка.

Або кома.

Не кажи «Хіп!», поки не скажеш «Хіп!».

хоп, хіп,

хоп.

За хорошою подією слід навпаки,

І це буває при різкому маневрі.

Ті, хто мені взагалі нічого не говорив у минулому

Тепер мені кажуть, що я втратив гостроту.

Але чи справді я комусь присягався?

Залишитися на все життя Густав Тобаско?

Я провів досить багато часу, ненавидівши

Тепер ловлю ще одну хвилю ласо.

Мені подобається, що кожен має свою думку

І всі дотримуються точки зору

Щодо рятувальної лінії, але вибачте

Ми на землі - на інших вітрилах!

І є багато поспішних суджень

Що якось тьмяніє зі зрілістю,

Але це теж не ознака мудрості.

Точка.

Або кома.

Не кажи «Хіп!», поки не скажеш «Хіп!».

хоп, хіп,

хоп.

Es

Я готуюся, я тренуюся, я на рингу,

Я загубився, я загубився, але знаєш як?

Мить не сама по собі,

Більш рожевим у тому, як він до цього ставиться.

Сидячи на підвіконні, балакаючи з норками,

Плануйте на вечір, але знаєте як?

Сам момент не супер,

Все залежить від того, як ви це сприймаєте.

Я почав бізнес навколо пальця олово, як

Похмурий малюк, але, знаєте як?

Мить не сама по собі,

Пінкер відчуває це про себе.

Моє ім'я на цинковій дошці пошани,

Хто помічає, читає, але знає як?

Кожна така мить може перетворитися на жарт,

Якщо я це пам'ятаю

Є багато поспішних суджень

Що якось тьмяніє зі зрілістю,

Але це теж не ознака мудрості.

Точка.

Або кома.

Не кажи «Хіп!», поки не скажеш «Хіп!».

хоп, хіп,

хоп.