Скажи - GUF, Tandem Foundation

Slamo:

Мне кайфово одному и со своими близкими.

Наша жизнь быстрая.

Успеть осознать миссию.

Успеть сказать: «Спасибо», успеть спасти.

Настигла когда беда своих.

И не хватает сил.

Успеть простить, успеть сказать: «прости».

Гореть и не остыть, так как горят костры.

Дочь или сын, и та с которой видишь сны.

И кайф, что наши песни живут дольше чем мы.

Много причин меньше курить и делать торчки.

Много рэпчины той, что хочется переключить.

В передачах почти всех — геи и торчки

Учат, как жить нас — жесть.

Зачем?

— Скажи!

Guf:

Я терпеть не могу, когда меня кто-то куда-то торопит.

Я ведь с детства являюсь Мистером наоборот.

И чем больше человек от меня требует что-то,

Соответственно, тем дольше этот человек и ждёт.

Если люди меня подгоняют куда-то,

Я стою на месте и знаю — значит так надо.

Главное — самому себе я останусь верен.

Направо и налево бросаю драгоценное время.

Бояться что-то не успеть сделать или сказать —

Не имеет смысла, время летит быстро.

Мне было десять двадцать лет назад,

Я был пионером, и никто не знал, что из меня вырастет.

Я также как и вы все, наслаждаюсь жизнью.

Но календарные листья в ограниченном количестве.

И когда перестанут меняться числа,

Там не будет даже карниза, чтобы оттуда сброситься вниз.

Я всё равно пытаюсь удержать равновесие.

Почему здоровье одно?

И почему много болезней?

Сопротивление бесполезно.

И даже если я захочу уйти на пенсию, песни будут действовать!

Припев:

Песен ещё не написанных сколько, — скажи!

Сколько писем без адресата?

Какой путь нам начертан, и сколько прошли!

Скажи, каким будет завтра!

Песен ещё не написанных сколько, — скажи!

Сколько писем без адресата?

Какой путь нам начертан, и сколько прошли!

Скажи, каким будет завтра!

Мафон:

Я не хочу переживать о том, что будет завтра.

Мне хватит и сегодня без помощи дозатора.

Порой досадно, брат, что нет пути назад,

На самом деле в этой суете я потерялся сам.

За 25 коротких лет я правды не познал.

Кто прав и виноват известно только Небесам.

Я не писал о том, чего я сам не проходил.

От этого не легче, по жизни я один.

Этот мотив будто зависимость, как никотин.

И он преследует меня.

Пора бы прекратить,

Пора взрослеть, пора думать о чём-то большем.

К чему придём мы, когда время всё подытожит.

Скажи мне, Боже, быть может это всё лишь пошлость.

Не важно прошлое и будущее.

Невозможно делить эти часы на рубежи моих депрессий.

Скажи мне, что же я оставлю кроме этих песен!

Припев:

Песен ещё не написанных сколько, — скажи!

Сколько писем без адресата?

Какой путь нам начертан, и сколько прошли!

Скажи, каким будет завтра!

Песен ещё не написанных сколько, — скажи!

Сколько писем без адресата?

Какой путь нам начертан, и сколько прошли!

Скажи, каким будет завтра!

Slamo:

Мені кайфово одному і зі своїми близькими.

Наше життя швидке.

Встигнути усвідомити місію.

Встигнути сказати: «Дякую», встигнути врятувати.

Настигла колись лихо своїх.

І не вистачає сил.

Встигнути пробачити, встигнути сказати: «вибач».

Горіти і не охолонути, бо горять багаття.

Дочка чи син, і та з якою бачиш сни.

І кайф, що наші пісні живуть довше, ніж ми.

Багато причин менше курити та робити торчки.

Багато ріпчини тієї, що хочеться переключити.

В передачах майже всіх — геї та торчки

Навчають, як жити нас — жерсть.

Навіщо?

— Скажи!

Guf:

Я терпіти не можу, коли мене хтось кудись квапить.

Я з дитинства є Містером навпаки.

І чим більше людина від мене вимагає щось,

Відповідно, тим довше ця людина і чекає.

Якщо люди мене підганяють кудись,

Я стою на місці і знаю значить так треба.

Головне — самому собі я залишуся вірним.

Праворуч і ліворуч кидаю дорогоцінний час.

Боятися щось не встигнути зробити чи сказати—

Не має сенсу, час летить швидко.

Мені було десять двадцять років тому,

Я був піонером, і ніхто не знав, що з мене виросте.

Я також як і ви все, насолоджуюся життям.

Але календарне листя в обмеженій кількості.

І коли перестануть змінюватися числа,

Там не буде навіть карниза, щоб звідти скинутися вниз.

Я все одно намагаюся утримати рівновагу.

Чому здоров'я одне?

І чому багато хвороб?

Чинити опір марно.

І навіть якщо я захочу піти на пенсію, пісні діятимуть!

Приспів:

Пісень ще не написаних скільки, скажи!

Скільки листів без адресата?

Який шлях нам накреслено, і скільки пройшли!

Скажи, яким буде завтра!

Пісень ще не написаних скільки, скажи!

Скільки листів без адресата?

Який шлях нам накреслено, і скільки пройшли!

Скажи, яким буде завтра!

Мафон:

Я не хочу перейматися тим, що буде завтра.

Мені вистачить і сьогодні без допомоги дозатора.

Деколи прикро, брате, що немає шляху назад,

Насправді в цій метушні я втратився сам.

За 25 коротких років я не пізнав.

Хто правий і винен відомий тільки Небесам.

Я не писав про те, чого я сам не проходив.

Від цього не легше, по житті я один.

Цей мотив як залежність, як нікотин.

І он переслідує мене.

Час припинити,

Час дорослішати, час думати про щось більше.

До чого прийдемо ми, коли час підсумує.

Скажи мені, Боже, можливо це все вульгарність.

Неважливо минуле і майбутнє.

Неможливо ділити цей годинник на межі моїх депресій.

Скажи мені, що я залишу крім цих пісень!

Приспів:

Пісень ще не написаних скільки, скажи!

Скільки листів без адресата?

Який шлях нам накреслено, і скільки пройшли!

Скажи, яким буде завтра!

Пісень ще не написаних скільки, скажи!

Скільки листів без адресата?

Який шлях нам накреслено, і скільки пройшли!

Скажи, яким буде завтра!