Наш почерк - GUF, Смоки Мо

А если по-хорошему, сложно быть все время хорошим.

Я твой сон не потревожу, дорогая, я осторожно.

Телефон, бумажник, документы, ключи в прихожей.

Я тише кошки — ты не проснешься.

Я умоляю, оставь меня в покое.

Можно я дверь закрою, а?

Оно того не стоит.

Нам надо подумать обоим, по-любому оба гоним.

Это конец истории.

В поле один не воин.

По кругу добрый джоинт, снова дежавю.

Сейчас настрою, вскоре одного унесут.

Что за абсурд, друг?

Але, доброе утро.

Трудно после субботы, продукт то был бутерным.

Обычное воскресенье,

По привычке немного времени уделено стихотворениям.

Постепенное утреннее одупление.

Лезвие по щеке, паста на щетке, тело в пене.

Кофе в чашке, а Лехе тяжко.

Бохи на бумажке, в легкие затяжка.

Кашель.

Вокруг дома многоэтажные.

Капает дождь моросящий.

Может начать выращивать?

А там потом х*й кто отмажет.

Может пора стать старше?

Подвязать с ганжей?

Но надо же, что я слышу — давай, е*ашь уже раз е*ашишь.

Пиши, коли пишешь.

Ты потише говори, а.

Тут все еще спят.

Есть люди, кроме тебя.

Они — моя семья.

Тех, за кого отвечал, отвечать и отвечаю.

С мечом пришел, с*ка, умрешь от меча

Свет горит по ночам.

Лампы Ильича излучают лучи и Рашу продолжает качать.

Закипает чайник, неспеша выбираю чай.

На мыле минус.

Ты спускайся, иду сейчас.

Припев:

Не беспокойся, не стоит сейчас об этом.

Лучше пусти по кольцу биточек.

Они запомнят наш почерк.

Да!

Они запомнят наш почерк.

Не беспокойся, не стоит сейчас об этом.

Лучше пусти по кольцу биточек.

Они запомнят наш почерк.

Да!

Они запомнят наш почерк.

Что моя жизнь?

— Поиск себя в себе.

Поиск огня в холодной темноте.

Стая слепых движется наощупь.

Что будет дальше, и как будет проще?

Скажи мне, Саня изменился или все же такой же?

На кухне выключен свет, изо рта и ноздрей валит дым.

С тех пор, как разгорелся так и не остыл.

Как и 10 лет назад полон сил.

Двигаюсь не один.

Со мной мои коты, и целый отряд.

Знают меня под вторым именем: «Ни шагу назад!»

Распяли Иисуса, но не убьют мою лирику.

Понятно, чья лошадка быстрей доскачет до финиша.

Стерео-химия с этим просто не справится.

Почерк оригинальный, моментально врезается в память.

Через черепную коробку

Боль утихла в том, из чего ты соткан.

Что-то пытается вещать через меня, голоса диктуют и что-то велят.

Припев:

Не беспокойся, не стоит сейчас об этом.

Лучше пусти по кольцу биточек.

Они запомнят наш почерк.

Да!

Они запомнят наш почерк.

Не беспокойся, не стоит сейчас об этом.

Лучше пусти по кольцу биточек.

Они запомнят наш почерк.

Да!

Они запомнят наш почерк.

А якщо по-хорошому, складно бути весь час хорошим.

Я твій сон не потривожу, люба, я обережно.

Телефон, гаманець, документи, ключі в передпокої.

Я тихіше кішки - ти не прокинешся.

Я благаю, дай мені спокій.

Можна я двері зачиню, а?

Воно того не варте.

Нам треба подумати обом, по-любому женемо.

Це кінець історії.

У полі один не воїн.

По кругу добрий джоїнт, знову дежавю.

Зараз настрою, незабаром одного заберуть.

Що за абсурд, друже?

Але, доброго ранку.

Важко після суботи, продукт був бутерним.

Звичайна неділя,

За звичкою трохи часу приділено віршам.

Поступове ранкове одуплення.

Лезо по щеці, паста на щітці, тіло в піні.

Кава в чашці, а Лесі тяжко.

Бохи на папірці, у легкі затяжка.

Кашель.

Навколо будинку багатоповерхові.

Капає дощ, що мрячить.

Чи може почати вирощувати?

А там потім х*й хто відмаже.

Може час стати старшим?

Підв'язати з ганжею?

Але треба, що я чую, давай, е*аш вже раз е*ашиш.

Пиши, як пишеш.

Ти тихіше говори, а.

Тут усе ще сплять.

Є люди, окрім тебе.

Вони— моя сім'я.

Тих, за кого відповідав, відповідати і відповідаю.

З мечем прийшов, с*ка, помреш від меча

Світло горить по ночах.

Лампи Ілліча випромінюють промені і Рашу продовжує качати.

Закипає чайник, поволі вибираю чай.

На милі мінус.

Ти спускайся, йду зараз.

Приспів:

Не турбуйся, не стоїть зараз про це.

Краще пусти по кільцю биточок.

Вони запам'ятають наш почерк.

Так!

Вони запам'ятають наш почерк.

Не турбуйся, не стоїть зараз про це.

Краще пусти по кільцю биточок.

Вони запам'ятають наш почерк.

Так!

Вони запам'ятають наш почерк.

Що моє життя?

— Пошук себе в собі.

Пошук вогню в холодній темряві.

Зграя сліпих рухається навпомацки.

Що буде далі, і як буде простіше?

Скажи мені, Саня змінився чи все, що такий?

На кухні вимкнене світло, з рота і ніздрі валить дим.

З того часу, як розгорівся так і не охолонув.

Як і 10 років тому сповнений сил.

Рухаюся не один.

Зі мною мої коти, і цілий загін.

Знають мене під другим ім'ям: «Ні кроку назад!»

Розіп'яли Ісуса, але не заб'ють мою лірику.

Зрозуміло, чия конячка швидше доскаче до фінішу.

Стерео-хімія з цим просто не впорається.

Почерк оригінальний, моментально врізається в пам'ять.

Через черепну коробку

Біль вщух у тому, з чого ти соткан.

Щось намагається мовити через мене, голоси диктують і щось велять.

Приспів:

Не турбуйся, не стоїть зараз про це.

Краще пусти по кільцю биточок.

Вони запам'ятають наш почерк.

Так!

Вони запам'ятають наш почерк.

Не турбуйся, не стоїть зараз про це.

Краще пусти по кільцю биточок.

Вони запам'ятають наш почерк.

Так!

Вони запам'ятають наш почерк.